Недавно мій син Женя перестав відповідати мені на дзвінки, і я почала переживати, вирішила набрати сваху Тамару. Краще б я цього не робила!
Після тривалих розмов і з’ясування стосунків я нарешті прийняла умови свого сина. Женя попросив мене менше брати участь у їхньому з дружиною житті. Не дзвонити через день і не розпитувати про новини. Не приходити й не перевіряти, що наготувала для нього Юля, чим годує, чи погладила сорочки.
Тепер я розумію, що раніше трохи перегинала палку, але така вже я людина, і мені важко стримувати власні емоції. Втім, на ситуацію це не особливо вплинуло. Син із невісткою самі мені не дзвонять, та й спілкуються, коли дзвоню я, не дуже охоче. Від чого мені глибоко в душі буває трохи сумно.
А нещодавно був ще один епізод. Я зателефонувала у минулий четвер, не просто так, у мене тостер зламався. З небажанням син відповів, сказав, що купить мені новий. Я запитала його про їх із дружиною плани на вихідні, і він пробурчав мені щось нечітке.
Сказав, що вони начебто кудись хочуть поїхати, але нічого конкретного поки що не вирішили. Ну я й подумала, що, напевно, вони вкотре гостюватимуть у своїх спільних друзів за містом. Що ж, іноді теж треба.
Але ви тільки уявіть мій подив, коли я дізналася про те, що ні до яких друзів вони не їздили. А взяли в оренду просторий автомобіль і вирушили у міні-подорож до іншої області. На кілька днів, нікому нічого не сказавши. Ну як малі діти.
Не скажу, що я була в захваті від цієї ідеї, хоч люди вони вже дорослі, але навіщо витрачати зайві гроші на подібне пустощі? Чужа машина, безліч дорогого бензину і так далі. Що, дитинство в одному місці заграло?
Та й коли я сказала, що вони поїхали таємно, то це була не зовсім правда, бо в свої плани вони не посвятили нікого, окрім моєї свахи Тамари, мами невістки. Саме вона мені про все розповіла по телефону.
Так, я подзвонила їй про всяк випадок, бо переживала, а раптом з дітьми щось трапилося, вони ж слухавку не беруть, і взагалі, на вихідні ми домовилися із сином телефонувати. Але Тамара, на мій подив, реагувала на витівку дітей зовсім по-іншому.
Вона, требе сказати, на 5 років молодша за мене, худа, з мішками під очима і короткою стрижкою. Спочатку можна подумати, що вона досить похмура і замкнута в собі людина, але це не так. Навпаки, скільком людям у своєму житті я намагалася сподобатися, а в мене немає й десятої частки знайомих, скільки є в неї. Чимось вона приваблює, я вам скажу.
Якщо потрібна характеристика сильної особистості, можна писати з моєї свахи. Але мені особисто складно спілкуватися з людиною, яка зовсім не цікавиться чужим життям.
Коли було весілля мого сина та її дочки, вона навіть відмовилася говорити тост: просто підняла келих і щось вигукнула. Але її підтримав весь стіл, і саме після неї гості почали вітати молодих так само. А я три аркуші списала, намагаючись, щоб мій тост був довгим, красивим, зі змістом. Вже потім я зрозуміла, що дарма старалася.
А Тамара зовсім не переживала щодо майбутньої церемонії, тому й з сукнею та косметикою навіть не стала морочитися. Я думала, хоч тут її піднімуть на сміх, але ні: усі хвалили її за сміливий та стильний образ.
Ще до весілля я була в них удома. Начебто чисто, охайно. Але від диму дихати не було чим: хоч сокиру вішай. Я попросила тоді відкрити вікна, щоб провітрити квартиру, але моя сваха вдало, що не почула, і довелося сидіти так.
У мене навіть почало в голові паморочитися, але вдруге зробити одне і те ж зауваження у мене не вистачило сміливості. Я ж жінка, байдуже, в якому віці. Нас з дитинства вчать бути вихованими та привітними. Це базові правила гарного тону.
Я знаю, що моя сваха свого часу натерпілася. Спочатку дізналася, що її чоловік їй зраджує, а потім і про те, що він відніс усі їхні гроші до дуже відомої піраміди свого часу. І, звісно, прогорів. А за рік на світ божий з’явилася моя невістка. У сім’ї без грошей і кохання між подружжям.
Що б я робила у такому разі? Я навіть уявити собі не можу, напевно, збожеволіла б. А ось Тамара опанувала себе і розлучилася. А потім сама почала працювати і навіть зайнялася бізнесом. Це, мабуть, і дало можливість не продати квартиру за борги.
Я хотіла б, аби ми з нею стали подругами, адже ми в цілому можемо багато в чому допомогти одна одній. І взагалі, якщо подумати, практично рідні люди, наші діти побудували родину. Але мене не влаштовує якесь таке прохолодне ставлення до власної доньки, не кажучи вже про мого сина. Ти ж її сама виростила, та й вона в тебе одна.
Але чому тобі настільки начхати на їхнє життя?! Сваха не дзвонить їм, не ходить у гості. Займається своїми справами і взагалі поводиться як чужа людина. Для неї це норма.
А я вважаю, що це не нормально. Навіщо народжувати дітей, щоби потім зовсім з ними не спілкуватися? Думаю, це через черствість характеру, це моя думка.
Навіть попри на те, що діти мене трохи ображають, я продовжуватиму наполягати на своєму. А Тамара нехай продовжує жити своїм життям пустельниці. Життя нас все одно розсудить і все розставить на місця. Мені ж не байдуже, що їдять, вдягають і куди їздять наші діти.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
