Теща вирішила виховувати безробітного зятя: нехай їсть одні макарони без олії.
– Загалом, весь останній тиждень так і було: син повертається ввечері, а на плиті каструлька з макаронами без масла! – розповідає шістдесятирічна Клара Миколаївна. – Ну, він один раз мовчки поїв, другий. А потім і питає у дружини – а що, мовляв, у нас зовсім нічого іншого більше немає в будинку, ну хоч сосисок, може, чи пельменів? І тут улітає на кухню теща, руки в боки. Скажи, дякую, що тобі, макарони зварили! Ти і на них не заробляєш зараз, які тобі пельмені!
У сина Клари Миколаївни Володимира дружина на шостому місяці. Півроку тому Володя потрапив під скорочення та довго не міг знайти роботу. Походивши, молоде подружжя переїхало зі орендованої квартири на якийсь час до батьків дружини.
Володимир шукав роботу, а поки що суть та справа, влаштувався до старовинного шкільного приятеля в його компанію «Чоловік на годину» і їздив по квартирах клієнтів, надавав послуги: кому люстру повісити, кому машину розвантажити.
Особливими господарськими вміннями Володя не блищав, але деякі копійки заробляти іноді вдавалося. Між завданнями Володимир примудрявся переглядати робітні сайти, розсилати резюме та їздити співбесідами. Сидіти в квартирі біля тещі йому було незручно, тому найчастіше він йшов з дому зранку, і повертався ввечері – так, щоб якнайменше часу спілкуватися з родичами. Вдень бавив час десь на фудкорті зі стаканчиком чаю, а то й зовсім у парку на лавці, благо, почалося літо.
Тижні складалися у місяці, а нормальна робота все не перебувала. Теща вже почала рипіти зубами, дружина зітхала і відводила очі.
– І ось вони, певне, вирішили Володьку «виховувати»! – розповідає Клара Миколаївна. – Самі ввечері прийдуть з роботи всі, поїдять нормально, все приберуть, а йому на плиту ковш з порожніми макаронами – плюх! Скажи, кажуть, дякую і за це! Ну що, він підвівся з-за столу, сказав «дякую», ключ від тещиної квартири на стіл поклав і вийшов з дому! Приїхав до мене вночі майже, каже – ти не проти, якщо я перекантуюся у тебе пару тижнів? Я, звичайно, здивована була, але в душу лізти не стала, говорю, живи, звичайно.
Роботу Володимир знайшов буквально того ж тижня, як переїхав до матері. Але біда – миритися з дружиною і переїжджати до своєї квартири не поспішає. Більше того, Клара Миколаївна краєм вуха чує, що син наглядає собі житло в оренду. Про дружину і про те, що скоро буде дитина, ріелтору не говорить жодного слова, і з дружиною з приводу варіантів не радиться. Не планує, здається, забирати її від тещі.
– Днями отримаю першу зарплатню та з’їду, мам! – повідомив він недавно за сніданком. – Спасибі тобі, що дала притулок.
А вдень, коли син був на роботі, дзвонили невістка зі свахою. Володимир на контакт не йде, дзвінки скидає, читає повідомлення, але відповідати не хоче. Що він думає робити?
– Годі вже дурити! – Заявила сваха. – Скажіть йому. У них дитина скоро народиться! Нехай вертається до дружини!
Жодної провини перед зятем теща не відчуває, навпаки – впевнена, що Володимир знайшов роботу лише завдяки їй. Не було б цього стусана по самолюбству – мабуть, досі бігав би по району та бабкам лампочки вкручував. А як посадили на макарони – знайшов же роботу тут же!
Тільки ось висновки із ситуації чомусь Володимир зробив абсолютно неправильні, вважає теща. Не розуміє, що макаронами без олії його годували для його ж блага.
А Клара Миколаївна у цій ситуації на боці сина. У скрутний момент показали себе родичі не з кращого боку. А як тільки почули, що у Володі все налагодилося, як тут. Тільки з грошима, виходить, він їм потрібний?
Як чинити в такій ситуації – повертатися до дружини? Тягти сім’ю і триматися за роботу зубами, бо без зарплати ти не потрібен нікому?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
