Мій син вже два роки, як одружився. Насправді Леся, як людина, мені подобалася з самого початку. Вона розуміється в кухні, любить чистоту в домі, і до мене гарно відносилася. А ще коли Орест мені сказав, що вона сімейна лікарка, моєму щастю не було меж.
Перший наш конфлікт відбувся власне з останнього приводу.
Я хотіла з нею підписати декларацію, і щоб вона мене й оглядала, але Леся навіть мені не дала договорити і сказала, що “своїх” не лікує.
– Це перше правило лікаря. Все щось вам буде не так, і відносини через це руйнуються. У вас гарна лікарка, ось і залишайтесь з нею.
Я ради справедливості сваху набрала, а вона мені це підтвердила. Виявляється, Леся ні рідну маму, тата ні бабусю не лікує.
Ну добре, правила так правила.
Я з цим заспокоїлася.
Потім була неприємність через сина.
Не знаю, що в них там відбулося, але посперечались вони добряче. Син приїхав до мене сам не свій. Говорити зі мною не хотів, одразу ж пішов спати.
Я ж зранку подзвонила невістці, і сказала, що такими чоловіками як мій син, не розкидаються.
– В любій сімейній ситуації треба задуматись жінці! Запам’ятай. Ти, берегиня дому, затишку, тепла і миру. Ти ж розумна жінка. Повинна так з чоловіком жити, щоб все його влаштовувало. Така вже наша жіноча доля.
Насправді Леся мені нічого не відповіла по телефону, хоч тут розум мала.
Потім сваха зі мною зв’язалася, сказала, щоб я свої “повчання” тримала при собі.
Діти то помирилися, а я стала ворогом, особливо для невістки, номер один.
А недавно я дізналася, що Леся планує з подружкою їхати кудись за кордон. Вона то каже, що на якісь курси, але я ж знаю ту молодь.
Сину вже натякала, щоб він “добро” не давав, а Орест тільки сміється.
Мені то що, а потім просто щоб не плакав.
Замість того, щоб мені над онуками працювати, вона роз’їжджає по закордонах.
Я не розумію ту молодь, чесне слово…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
