fbpx

Син розповідав мені про цього хлопця Данила. Говорив, що їм радять його не зачіпати і обходити стороною. Що цей хлопчина “мазаний‘” і з ним краще не мати справ. Але хіба ж це нормально? Якщо такого хлопця не вгамувати, він буде постійно створювати неприємності і через нього “отримують” усі у зводі. А на цьому тижні телефонний дзвінок від сина: “Мамо, я вже не витримую з Данилом”

Як назвати випадок коли дитина поводить себе неадекватно, постійно заважає іншим дітям, від витівок якого вже всі втомилися. А мама хлопця стверджує, що кривдять саме її дитину?

З чоловіком ми із маленького села, що на Черкащині, живемо ми дружньою сім’єю виховуємо сина і дочку. Так розпорядилась доля, що наша молодша донечка народилась, як то звично тепер казати, дитиною з особливими потребами.

Для нас із чоловіком це було справжнє випробування, але з часом ми зрозуміли, що наші діти це наш скарб. І як би це дивно для когось не звучало, та наша донечка для нас найкраща і найдобріша людина на цій землі.

В ній стільки любові, добра і тепла, що ми деколи вчимося біля неї, бути кращими і з легкістю долати всі випробування долі.

Старшенький наш Максим, дуже спортивний хлопчина, своє життя він постійно пов’язує з тренуваннями та спортом. В школі старанно вчився, хоч і не став відмінником.

До мого сина ніколи не було, ні претензій, ні зауважень з боку вчителів. А навпаки, лише позитивні відгуки. Який він щирий і добрий до своїх однокласників.

В цьому році наш хлопчик закінчив навчання у школі, і як нам усім було дуже дивно, та свою майбутню дорогу він захотів пов’язати із військовою службою.

Тому і вступив до відповідного закладу на навчання. Вже за пів року син показав себе із кращої сторони і його призначили командиром відділення. Ось тут все і почалось.

Я ніколи особливо не спілкувалась з іншими батьками, так, бачились періодично на зборах, тай то було всього за цей період десь три рази. Часто на зборах чула про хлопчину, який себе негарно поводить, створює неприємні і конфліктні ситуації. Одного разу навіть облив водою підручник моєму сину.

Та й мій Максим мені особливо навіть не жалівся, сказав, все норма, командир взводу сказав, що розбереться і поговорить з ним.

Часто в батьківському чаті писали, про те, що якась дитина налила антисептик до бутля з водою, ножицями понищила речі однокурсників, а було і таке, що пропадали кошти у дітей, тому і було прийняте спільне рішення, щодо заведення дітям грошових коштів на карту у телефон.

Син розповідав мені про цього хлопця Данила. Говорив, що їм радять його не зачіпати і обходити стороною.

Що цей хлопчина “мазаний‘” і з ним краще не мати справи. Але хіба ж це можливо? Якщо такого хлопця не вгамувати, він буде постійно створювати неприємності і через нього “отримують” усі у зводі.

На цьому тижні телефонний дзвінок від сина: “Мамо, я вже не витримую з Данилом, він постійно підставляє хлопців, порушує дисципліну в зводі, не виконує моїх вказівок”.

Я, якщо чесно, думала, що зможу допомогти в цій ситуації. Заспокоїла сина, сказала, що поговорю з мамою Данила, яка постійно чомусь після призначення сина, сильно нав’язувалась мені у друзі. “Все буде добре, не переживай”.

Та це, мабуть, не той випадок і не те виховання в сім’ї.

Мама видалася ще більш неадекватнішою, аніж її син, вона не лише не поговорила з сином, а навпаки, сказала керівництву, що її сина “ображають” і вона буде його захищати і не дасть його в образу.

Вчора була черга Данила прибирати у кімнаті. Чого він особливо і не хотів робити. Тому й придумав і розіграв таку сценку. Махав віником у кімнаті і розкидував сміття, а потім почав плакати і говорити, що він хотів прибирати, а інші хлопці у кімнаті йому все порозкидали.

Розіграв, що йому погано, вимагав розмову з мамою по гучному зв’язку на телефоні. Всі його заспокоювали, а двох хлопців, які чемно робили домашнє завдання і зовсім його не чіпали, він вирішив зробити винними цього дня.

Чомусь Данила командир не викликав на розмову і не записував, як порушника в “сигнальний зошит”.

А ось ці два хлопці невинно “отримали”, а все тому, що Данило вирішив саме їх зробити головними “героями” свого сценарію. Як розпізнати хто насправді тут винен?

Мій син в подиві, що таке може існувати в природі, він раніше і не міг навіть собі уявити, як правдоподібно можна зіграти брехню.

Та чому прикривають цю дитину? Я думаю, що з розповіді все зрозуміло?

Але для чого? То це вже інше питання. Бо така реакція дорослих на дану поведінку, взагалі недоречна і з неї немає ніякої користі, а навпаки, своїми діями вони спонукають хлопчину на нові необдумані і безглузді вчинки, які колись в його житті можуть призвести до поганого завершення.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page