Син того вечора лежав на дивані і керував пультом. Я прасувала його сорочку на роботу, і легенько стала випитувати про особисте. Я ж то відразу Івану не сказала, що все вже знаю про його Юльку. Вчасно я сьогодні сусідку зустріла, коли з супермаркету поверталася.
– Але ж я твоя мати! Я тебе виростила! Я найкраще знаю, що для тебе буде добре! – говорила я своєму синові, коли прасувала сорочку.
– Мамо, але ж я вже дорослий! – Сказав Іван.
Він сидів на дивані перед телевізором та перемикав програми.
– А я й не говорю, що ти маленький! Але ти мусиш мене слухатися! Адже дівчата всі такі: вони хочуть вискочити заміж, а до сімейного життя зовсім не пристосовані. Їсти вони готувати не хочуть, прати і прасувати теж. У квартирі постійний безлад. А вам вони просто голову морочать! Так що ти спочатку маєш привести свою дівчину до мене познайомитись. Я відразу зрозумію: хороша вона чи погана, підходить вона тобі чи ні.
– А як же кохання? Що ж ти все до побутових справ зводиш! Головне, що на душі у людини!
– А люди так часто розлучаються, і все тому, що ніхто порад матері своєї не слухається! – сказала я.
Я насипала вечерю своєму синові.
– Ну, мамо, я тобі обіцяю: щойно в мене з’явиться дівчина, я обов’язково познайомлю вас! – засміявся мій син Іван.
Я на нього уважно подивилася і сказала:
– Коли дівчина в тебе з’явиться, ти прийдеш до мене? А може, ти мені тоді про свою Юльку розповіси? Що ж ти мені нічого не говориш про неї?
– А звідки ти про неї дізналася? – Здивувався Іван.
– Люди сказали!
– Я не хотів про неї тобі розповідати! Адже я знаю, що зараз буде! Ти будеш все розпитувати! Я люблю Юлю і хочу бути з нею. І ти нічого не зможеш зробити, мамо! Вже надто пізно! Юля чекає від мене дитину!
– Яку дитину? Що ж ти накоїв? Вона від тебе старша на цілих 12 років і в неї вже є двоє дітей!
– Я це чудово знаю і що? Юля – прекрасна жінка! Я її люблю. Я не хотів тобі про це говорити, але я радий, що ти вже сама знаєш!
– Я вже завтра зберу свої речі і переїду до Юлі. Ми з нею одружимось і мені все одно, що ти проти.
– Чому я проти? Синок. Я не проти. Нехай буде так, як ти хочеш! – сказав я.
Іван навіть розгубився: такого він від мене не чекав.
Вранці я допомогла синові зібрати речі і, звичайно, благословила його.
А коли син пішов, я сказала:
– Ой, синку, погано ти знаєш свою маму! Я не дозволю тобі життя зламати! У мене є чудовий план, щоб врятувати свого улюбленого синочка, і я обов’язково втілю його в життя! Так що тримайся, Юлька!
Далі буде, я обіцяю!
Фото ілюстративне
