Рая мені одразу до душі не припала, як привів її Ярослав у нашу трикімнатну квартиру знайомити зі мною. Хтивими очима оглянула оселю, запитала потім, коли вже за столом чаювали, прямо при мені:
– А ми тут з тобою жити будемо, Ярику?
Син тоді ніяково посміхнувся. Сказав нареченій:
– Час покаже, Раєчко, наразі мама одна власниця цієї квартири, ми з тобою на орендовану підемо, а там і свою купимо, у нас заробітки з тобою гарні в обох. А там – я у мами один, внуки лиш від мене будуть.
Скажу коротко, що так, я є власницею трикімнатної квартири, її отримав мій чоловік свого часу, він був високим посадовцем у нас районі. Коли чоловік вже лежав, він зробив на мене дарчу. Така була його воля, може, Микита щось відчував.
Ну от як думаєте, запалала я після такої розмови любов’ю до невістки?
Але син Раїсу покохав, що я могла вдіяти? Побралися вони, перебралися з нашого райцентру в область, там живуть в працюють вже чотири роки живуть на орендованій квартирі, дочка у них.
До слова, до онучки у мене теж душа якось не лежить, хоч я і щиро намагаюся любити дівчинку. Та Ліка – викапана матуся, і в зовні, і за характером, тому у мене так собі виходить, чесно кажучи.
Так ось. Була я у сина в гостях лиш два рази, один – но початку їхнього сімейного життя, другий – минулого тижня. Ця остання моя поїздка стала переломною у моїх взаєминах з родиною Ярослава.
Поїхала я, значить, на кілька днів в обласний центр. До деяких спеціалістів треба було, з подругою домовилися побачитися університетською. Зупинилася я у Ярослава і Раїси, само собою.
Приїхала я у понеділок на вечір. Наготовлено у них нічого не було, Раїса всадила Ярослава чистий картоплю, сама то з дитиною, то зі мною теревенить.
Ну, думаю, добре, молодець Ярослав, що допомагає дружині у домашніх справах. Але посуд після вечері теж мив Ярослав!
А наступного дня, коли я повернулася після своїх справ у місті в квартиру до невістки і сина, Ярослав сидів на кухні і ліпив вареники вручну! А Раїса у той момент щойно повернулася з роботи, забравши з дитсадка малу Ліку.
– Борщ будеш? – запитала Раїса у сина.
І коли Ярослав відповів, що так, вона йому підігріла борщ на плиті у ковшику і так, у цьому емальованому ковшику і поставила перед сином на стіл, не подавши ані хліба, ні сметани. Потім ми всі їли ті вареники, що наліпив Ярослав.
А після вечері, коли Раїса пішла вкладати малу, я сказала Ярославу, щоб він подавав на розлучення і повертався до мене. Це моя залізна умова. Син у мене єдиний, тому мені так важливо, аби Ярик жив у людських умовах, а не в таких, які йому влаштувала Раїса. Мені достатньо було оцей раз поїхати до них, побачити, чим вона його годує, як ставить борщ прямо у ковшику перед сином, як він вареники ліпить. Я сказала: або до мене повертаєшся, Ярославе, або не бачити тобі квартири ніякої, все комусь чужому піде, а не тобі. Ярослав понурив голову і пішов спати.
На ранок я поїхала додому і тепер ось чекаю відповідь від сина.
Автор – Олена К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
