Син Веніамін прийшов до мене з чудовою новиною. “Одружуся на Оксані”, – каже. Я бажаю своєму синові щастя, але так відразу? Зараз ніхто так не робить, спочатку трохи живуть у цивільному шлюбі, клеять шпалери, притираються один до одного. А потім уже й розписуються. Я розумію, що під впливом Оксани Веня зробить будь-що.
Вони познайомилися півроку тому. У Оксани за душею ні копійки. Вона приїхала з села до міста вчитися. Ось і Веня попався. Бачите, вона хоче окремо жити, тому Веня і прийшов до мене. У мене є квартира, яку здаю квартирантам. Туди діти і хочуть вселитися. Але суть в тому, що я живу за гроші квартирантів.
Мені 54 роки, і я не маю пенсії, бо не напрацювала стаж. Підробляла то тут, то там, але ніколи не затримувалася на офіційній роботі. Замість того, щоб винайняти житло собі й дівчині, син каже, що я маю влаштуватися на роботу. Мені це дуже важко чути.
Я виховувала сина одна. Його батько був не сімейною людиною, тому я подала на розлучення, коли Веніаміну було 5 років. Чоловік був успішним бізнесменом, але часу сім’ї зовсім не приділяв. Тож я з’їхала до мами з дитиною. Чоловіка не стало через шкідливу звичку, за заповітом квартира належить синові.
Я зробила у тій квартирі ремонт, зайнялася вихованням сина, водила його на гуртки та секції. Ми дружно жили утрьох. За 10 років мама полинула на небеса. Я ледве прийшла до тями, але на роботу так і не вийшла.
Натомість я почала здавати житло чоловіка і збирала гроші на навчання сину. Я завжди витрачала гроші на Веню. На старості років треба платити тільки за комуналку, а на їжу й одяг треба не так уже й багато. Тож я була впевнена, що грошей мені вистачить.
А зараз Веня мене приголомшив. Адже він працює, йому вже скоро 30 років виповниться, і ходить під каблуком у своєї коханої. Він чудово знає, що я існую на гроші від здачі квартири. У 54 роки мені не дозволяє здоров’я виходити на роботу, та й хто мене, стару, найме?
Я запропонувала їм жити зі мною у двокімнатній квартирі, але він і чути не хоче. Говорить, що за законом квартира належить йому. І він має рацію. Але хіба можна так чинити з матір’ю? Я все життя витратила на виховання Вені, все найкраще віддавала синові. А тепер на старості років залишаюся без грошей та без допомоги.
Сумно, не знаю, що робити і як жити далі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
