Віра Миколаївна дуже приємна жінка. Старший економіст, добра і чуйна. Намагається допомогти всім. Її люблять і поважають як на роботі, так і поза нею. А ще має сина. Дорослий, самостійний чоловік, одружений, доньку виховує.
Сьогодні прийшла Віра Миколаївна засмучена на роботу. Її помічниця кинулася заспокоювати, з’ясовувати, що сталося. Розповідь вийшла довга.
Син Віри Миколаївни одружився 4 роки тому. Невістка дуже гарна, сподобалася новоспеченій свекрусі. Вона намагалася допомогти дівчині у всьому, підказати, підтримати. Через якийсь час навіть почала вважати її донькою і всім говорила: ,,Не всі свекрухи погані. Не всі невістки ліниві. Буває і як у нас.”
Коли народилася онука, Віра Миколаївна взяла відпустку, щоб допомогти дітям з дитиною. Та й потім намагалася хоча б у вихідні відпустити дітей погуляти, з’їздити із друзями до кафе, кіно.
Розуміла — адже їм теж хочеться відпочивати, а їй посидіти з онукою не важко.
За кілька років син вирішив взяти іпотеку. Віра Миколаївна вислухала і запропонувала розсудити по-іншому: їм вона віддасть свою троячку, а вони їй куплять одну недалеко.
Їй однієї не треба багато, а молодим ще діток захочеться. На тому й вирішили. А тут і старий друг сина покликав його попрацювати рік закордон.
Син порадився з дружиною та матір’ю – вирішив їхати. Невісточку з онукою зі орендованої квартири забрала до себе Віра Миколаївна. Чого поневірятися однієї — місця багато та й веселіше так.
Жили вони непогано, син часто дзвонив, обидві жінки розповідали, що все гаразд. А тут ще й невістка вийшла на роботу, віддавши доньку в дитячий садок. Віра Миколаївна, як і раніше, намагалася відпускати молоду жінку посидіти з подружками в кафе, щоб хоч якось відпочити. Себе у тому віці згадувала.
Одного дня Віра Миколаївна пішла на роботу, а невістка залишилася вдома — у неї був вихідний, працювала позмінно. Але в обід Вірі Миколаївні стало погано. Розболілася голова і відпросилася додому.
А вдома на неї чекав «сюрприз», побачила чужого чоловіка у своїй квартирі. Зразу невістку з дому вигнала. Їй було все одно куди вона піде, де житиме. Та спочатку вибачалася, намагалася щось пояснити, а коли зрозуміла, що все марно — пішла, грюкнувши дверима.
Віра Миколаївна зателефонувала синові і все розповіла, захотіла, щоб він розлучився і забрав доньку собі. Син довго мовчав у трубку, потім зітхнув і сказав, що сам дозволив дружині погуляти, відпочити. Вона жінка молода. Він не проти зовсім, тому що вона його все одно любить і не ревнує.
І попросив мати не лізти більше в їхню родину та стосунки. А дружині він зараз грошей перекаже, щоб квартиру зняла. Мати може не переживати – вони до неї більше не прийдуть.
Віра Миколаївна не знала, що робити, вона не розуміла таких стосунків. Через три місяці син повернувся, заробив він справді непогано. Вони із дружиною взяли собі в іпотеку квартиру самі. На іншому кінці міста.
До матері син не зайшов навіть, зателефонував, сухо сказав, що він приїхав, але за місяць повертається назад на роботу. Хоче погасити іпотеку якнайшвидше, і почати будувати свій будинок. До них не запросив, про інцидент не згадував.
А вчора у Віри Миколаївни був день народження. Син якраз приїхав, коротко привітав її телефоном і все. А вранці Віра Миколаївна бачила невістку з онукою, невістка навіть не привіталася, а онучці, що кинулася до бабусі, сказала, що та незнайомка, а її бабуся поїхала далеко і не повернеться більше.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
