Так сталося, що син з невісткою і дворічними двійнятами переїхали поки що до мене на Львівщину. Я їм і готую, і прасую. Син на роботі, Юля в декреті. По іронії долі у нас з невісткою в один день день народження, і він був позавчора. Ви навіть не уявляєте, чим він привітав мене і як – її!
А позавчора, як я вже сказала, у нас з невісткою були дні народження.
Я пам’ятаю, як мій син, ще будучи маленькою дитиною, вставав у цей день із самого ранку і дарував мені приховані раніше квіти. Якщо тато розщедриться, то навіть пригощав шоколадкою. Все це було дуже мило та приємно. Потім ми сідали за стіл, снідали і балакали про різне. Я приймала вітання і займалася своїми звичайними справами, готувалася до вечірнього прийому гостей.
Увечері традиційно сходилися рідні й друзі, ми святкували. Боже мій, як давно це було… Тепер все по-іншому.
Тепер я сама стала бабусею і в мене з’явилися онуки, а також “улюблена” невістка. Про цю дівчину я можу багато чого розповісти і, мабуть, так і зроблю. Насамперед її батьки – не дуже багаті селяни з Чернігівщини.
Я їх за це не засуджую, але хочу наголосити, щоб ви зрозуміли, яке моя невістка отримала виховання. І освіта, звісно ж, відповідна – технікум.
Далі. Ви думаєте, раз дівчинка з села, значить, вона жвава і енергійна? Та де там. Вони з моїм сином «домовлялися» (беру в лапки, бо вважаю, що це повністю її ідея) що кожен митиме посуд за собою сам. І готуватимуть вони по черзі. У сина є хороша робота, Юля ж отримувала набагато менше, а зараз в декреті. То чому б тоді не робити більше вдома?
Коли вже народилися онуки, Юдя вирішила, що піде на якісь курси і змінить місце роботи, бо грошей їм не вистачає. Я вважаю, що в такому разі вона могла б звернути свою увагу на сім’ю, звільнитися з роботи і, як то кажуть, бути берегинею домашнього вогнища. Тоді б і син повертався до рідного гнізда з роботи і відчував, що його там люблять та поважають.
Але все це почалося, фірму сина перекинули на Львів, ось вони і в мене поки що.
І ось позавчорашній день. Звичайно, настрій не святковий, але все ж.
Син повертається з роботи і вітає мене… однією трояндочкою. Сказав: “Вибач, мамо, цього разу вітаю тебе суто символічно. Замотався, не встиг у магазин. Ось тобі ще цукерки”. Настрій упав одразу ще нижче.
Але потім я в соцмережах побачила свою невістку, як вона хвалиться на світлині оксамитовою коробочкою з кулончиком – золотим янголятком! І підпис: “Навіть у такий час коханий робить мене щасливою і дарує дорогі подарунки!”
Юля там позувала, сидячи в сусідній кімнаті у моєму кріслі, з посмішкою до вух, з цим кулончиком та цілим букетом дуже гарних троянд! А мамі – одну.
Ну я і не витримала. Запитала у сина, «А чому так вийшло, що своїй дружині ти подарував цілий букет троянд і золоту прикрасу, а мені одну квітку і маленьку коробочку цукерок?»
Він навіть спершу не знайшов, що відповісти. Але тут за нього висловилася Юля. Каже, мовляв, що тут такого, за що мені квіти та подарунки, якщо я погана бабуся і не хочу сидіти з онуками. Син тільки схвально кивав.
Я навіть трохи розгубилася спершу. Так, з онуками я не завжди сиджу, це правда. Але ж я ще працюю! А вона дома! А до цього ми взагалі за сотні кілометрів жили. Та й не головний показник – за онуками дивитися. Я ще не надто стара жінка, мене в цьому житті цікавлять багато речей, є подруги, ходжу в зал.
Якби не я, не мій син, хто б терпів цю Юлю? Хто б погоджувався з нею у всьому? Мив посуд, за живої дружини, готував поїсти…
Так, моє виховання дозволило синові добре вчитися, знайти улюблену роботу та утримувати цю жінку. Де б вона знайшла ще такого, хто б їй курси оплачував та по морях возив?
Ось я вважаю, що мене образили нізащо. Тепер ми не розмовляємо, і я навіть не знаю, коли помиримось. Готувати я для них смаколики перестала, Юля сама тепер іноді в кухні копошиться. коли я на роботі.
Чула між сином і невісткою шепіт, що вони шукають квартиру, щоб переїхати на оренду. Ну й зелене світло!
Дорогі жінки, щиро бажаю, щоби вас цінували більше, ніж мене цінує рідний син!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.