Відколи наш син з дружиною і дітьми переїхав жити до Німеччини, ми залишилися зі Степаном в квартирі одні. До переїзду з нами жила невістка з дітьми. Тоді був рух, і життя наповнювалося кольоровими фарбами.
Але через фінансові проблеми спершу на заробітки виїхав син, а згодом і забрав Катерину свою з дітьми.
Ми тоді ще з чоловіком працювали, тому якось давали собі раду, але коли вийшли на пенсію, то стало складніше бо і комунальні дорожчали і в магазинах ціни такі, що не розженешся.
В нас є ще старша дочка Уляна. Вона після весілля переїхала жити до чоловіка, але це не далеко від нас. На автівці хвилин десять їхати.
Дочка нас провідувала, інколи одяг на секонді для нас купувала, а інколи і тисячку підкинула на день народження чи іменини.
І якось так вийшло, що син від нас віддалився. В них там було своє життя, свої клопоти.
І якось місяць за місяцем, різ за роком, Уляна вмовила нас переписати свою квартиру на неї, бо як-не-як, вона на перший поклик біжить і заслуговує на “подаруночок” від батьків.
Орест якщо на початку нам якісь гроші переводив, то потім Катя його, як я чула, заборонила йому це робити.
Ось ми з чоловіком і через це пішли у дочки на поводу.
Ореста ми попередили, що все своє добро переписуємо на Уляну, бо він далеко, а вона про нас буде дбати до останнього.
Син нічого не сказав, хоча, я уявляю, як йому було неприємно.
Після того, як документи всі були підписані, Уляна також на нас зі Степаном не знаходила часу.
Я якось попросила її ліки купити, бо нашої пенсії не хватає, а Уляна знаєте що відповіла? Щоб ми купили цей препарат, але українського виробника, і таким чином помістимось в бюджет.
Ми їй квартиру переписали, а дочка ось так з нами.
Але це ще не все. Як тільки почалось вторгнення, наш Орест приїхав в Україну і став на захист Батьківщини.
Як виявилося, він про це не зізнавався, але з Катериною вони розійшлися, і там, з побратимами він “забувається”.
Але як тепер ми маємо зі Степаном дивитися в очі Оресту?
Дай Бог, після Перемоги він повернеться, і куди піде жити? Уляна має такий характер, що може сказати, що то її.
Тепер сидимо з чоловіком і думаємо, яку ж помилку ми велику зробили на старості літ…
Хоча, є ще шанс все виправити…
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
