fbpx

Синів дуже чекали, а після їх народження присвятили їм увесь свій вільний час. Дочка пішла на задній план, її змушували допомагати по дому, сварили за найменші витівки. А потім просто відправили жити до бабусі. Щаслива сім’я продовжувала виховувати своїх улюблених хлопчиків, відучила їх у школі, інституті

Ольга Ігорівна працювала фармацевтом у місцевій аптеці. Неподалік будинку, хороший колектив, пристойна заробітна плата.

Вона жила абсолютно одна у своїй величезній квартирі. Коли вона була молодою, то все було навпаки.

Дівчина була дуже привабливою, стрункою, довговолосою. Від наречених просто не було відбою.

А дівчата всі хотіли дружити з такою яскравою красунею. Своє серце Оля, так звали її оточуючі, подарувала молодому курсантові училища.

Парочка довго зустрічалася, потім вони одружилися і перебралися за розподілом хлопця.

Незважаючи на те, що там нудно, немає ресторанів, барів та інших цікавих закладів, Оля не сумувала.

Вона влаштувалась на роботу, займалася господарством, багато часу проводила з подругами у міському будинку офіцерів.

Життя било ключем, але тут Оля дізнається про те, що чекаю дитинку, і майже на всі дев’ять місяців просто випадає з соціуму.

Токсикоз, тиск– весь букет. Ну, дякувати Богу, доносила, народила дівчинку.

Душі в ній не чула, виховувала, раділа, а тут знову дитина.

Хотіла дівчина на гріх піти, але чоловік відмовив.

І знову всі принади випали на Олю, а тут ще й дитина маленька, якій треба, то поїсти, то попити.

Коли на УЗД сказали, що сім’я чекає на двійнят, та ще й хлопчиків, як мріяла Оля, все життя просто перекинулося.

Синів дуже чекали, а після їх народження присвятили їм увесь свій вільний час.

Дочка пішла на задній план, її карали, змушували допомагати по дому, сварили за найменші витівки.

А потім просто відправили жити до бабусі. Щаслива сім’я продовжувала виховувати своїх улюблених хлопчиків, відучила їх у школі, інституті.

Ольга Ігорівна все своє життя віддала на становлення на ноги двох орлів.

Але хлопчики виросли, знайшли собі дружин і роз’їхалися різними містами. Дзвонили рідко. А ось старша дочка постійно дзвонила та приїжджала до батьків.

Допомагала матеріально, возила на море, намагалася тішити по максимуму.

Ольга Ігорівна ставилася до допомоги доньки, як до її обов’язки, вона постійно говорила, що Катя (так звали дочку) зіпсувала їй все життя, що вона могла ще довго насолоджуватися своєю молодістю, якби дочка не народилася.

Катя все ковтала та прощала, а сама плакала ночами. Коли батька не стало,  сини не приїхали попроатися і навіть не допомогли грошима.

Все робила Катя. Потім захворіла й Ольга Ігорівна. Дочка виходила, навіть довелося звільнитися з роботи, щоб сидіти з матір’ю.

Саме тоді, у хворобі, Ольга Ігорівна багато чого зрозуміла та переосмислила.

Її дочка, яку вона не любила незрозуміло за що, любила свою матір більше за життя.

Зараз Ольга Ігорівна одна, але в сусідньому будинку живе її Катя, її сенс життя та найулюбленіша дочка!

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page