Ми з чоловіком Геною та його брат із дружиною побралися в один рік. Але спосіб життя у нас кардинально відрізняється.
Вони 2-3 рази на рік літають у різні країни та міста, ходять до театрів, кіно, вечеряють у кафе, купують продукти у хороших магазинах.
Ми живемо у квартирі чоловіка, на яку Гена заробив сам до шлюбу, збираючи гроші 10 років. Звичка економити і багато в чому відмовляти собі в чоловіка залишилася, і я його в цьому підтримала, подарунки ми не даруємо одне одному, відпочивати їздили 2 рази за весь час.
У нас маленька дитина, синочок Потапчик, ми хочемо розширюватися і брати нову спільну квартиру. Квартира, в якій живуть брат Гени з дружиною, належить родичам свекрухи, вже минуло 5 років і вони все ще там.
А у мого чоловіка заробіток останнім часом став суттєво вищим. Тепер, коли родичам знадобилася квартира, а деверю нема куди з’їжджати, свекруха вважає, що старший син просто зобов’язаний їм допомогти, дати гроші на перший внесок або впустити їх пожити.
– Синку, – почула я випадково розмову Гени з галиною Іванівною. – Ти маєш допомогти брату, у тебе он дохід який гарний став! Дай йому на перший внесок або впустіть їх до себе пожити.
Я нагадала Гені, що такими темпами нам не досягти нічого і власну велику квартиру будемо бачити тільки у снах. Свекруха якось мені сказала, що у двушці можна і трьох дітей виховувати, нормально буде. Галина Іванівна має сама трьох дітей, і трикімнатну квартиру, але в іншому місті.
Відчуваю, що мати «дотисне» Гену і досягне свого. Він і так усе життя допомагав брату, дуже багато його виправдовував, що він молодий і йому всього хочеться, але є межі! Мій чоловік якось обійшовся без допомоги рідні, завжди розраховув тільки на себе. Але я майже упевнена, що чоловік піде на поводу матері.
Як мені захистити нашу родину від їхнього тиску? Не хотілося б руйнувати сім’ю через вимоги і бажання рідні чоловіка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
