…На лавочці в сквері сиділи і розмовляли дві жінки похилого віку.
– Ти чого сьогодні якась не така, Зін? Мовчиш весь час, відповідаєш невпопад. Болить щось?
– Ой, Віро… Та ні, не болить. Точніше, болить, звичайно – душа!… Син зараз дзвонив. Каже, до вас приїду сьогодні після роботи, можна? Мовляв, мене на пару днів знову?
– Ось тобі й маєш! Ти не хочеш, щоб син в гості приїхав, чи що?
– Ну що ти, Віра! Синові ми з батьком завжди раді. Справа не в тому… Просто він до нас приїжджає і залишається ночувати, коли з дружиною свариться, розумієш? І на жаль таке все частіше… Двох тижнів, здається, не минуло з останнього скандалу і ось знову «можна до вас»… Знову, значить, посварилися взризг! Як тут не бути сумною!
– Ах ось в чому справа…
– Ага… Як же це набридло вже, ти не уявляєш! Ось що цій нашій невістці треба, я зрозуміти не можу? Інша б щаслива була, а ця все незадоволена. Синові тридцять три, високий, красивий хлопець. Працює, сім’ю забезпечує, кредит виплачує…
…Дружина вдома сидить з дитиною, не перепрацьовувати ні краплі: дитина днями мультики дивиться в планшеті, на вечерю сосиски з макаронами – коронне її блюдо. Чоловік, ні слова докору їй не говорить. Так вони ще й прибиральницю наймають. Три рази в тиждень жінка ходить підлоги їй мити, інакше б зовсім в грязі жили… І все чоловік поганий! Ось як так, Віра?
– Не справа, звичайно, ось так бігати кожен раз до мами. Невістка, мабуть, у тебе не подарунок. Але ти, Зіночко, теж не права, вже вибач. Навіщо ти його в такі моменти підтримуєш? Навіщо пускаєш ночувати?
– Тобто як це «навіщо»? Він мій син! Виганяти його чи що? Ось він подзвонив зараз, мовляв, увечері приїду і що? Сказати – не приїжджай?
– Так, Зіно! Ось саме так і сказати! «Можна у вас переночувати?» – «Ні, не можна», ось і вся розповідь. Жени його до дружини! У нього сім’я є і свій будинок. Нехай мириться і вирішує проблеми, а не бігає до мами кожен раз! Ну тридцять три роки мужику!
– Віра, ну куди гнати, якщо його дружина вже вигнала? Легко з боку поради давати! А це мій син рідний, між іншим. Куди він піде ночувати, під міст? Мені теж це все не подобається чи знаєш, але я мовчу. Не моє це життя, не моя справа. Якщо розлучаться в кінці кінців – то самі. Не хочу брати гріх на душу, радити синові щось. Дорослий мужик, розбереться сам…
Жінка справді неправа в тому, що пускає сина відсидітися після сварки і заохочує такий спосіб життя?
Наступного разу треба не пускати сина на пару днів, а «гнати до дружини»? Прямо дати зрозуміти, що він вже дорослий хлопчик і бігати кожен раз до мами нічого. Нехай вчаться розбиратися самі.
А може, мати права, що пускає, дає відсидітися і ні до кого не лізе з моралями і коментарями?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Вона лікувала мене від гикавки, лякаючи. Гаркала прямо в обличчя так, що дитина швидше б гавкнулася сама, ніж перестала гикати. Бабуся не знає, що могла не повернутися, і знову загортає каструлі з пюре під моєю подушкою
- Сестра старша за мене аж на п’ятнадцять років. Коли вона чекала дитину і від неї пішов чоловік, вона раптом заволала, що не має власної квартири, а на знімання не хоче, тому що так розбазарить накопичені гроші.Тобто якась частина накопичень у неї була, вона збирала, але на цілу квартиру їй не вистачало. До нас з мамою переїжджати вона не хотіла і придумала “чудове” рішення: продати нашу квартиру. І ось сестра почала підбивати клинці, щоб я забрала маму жити до себе!
- І я почула, як його мама, тобто моя майбутня свекруха, вмовляла Сашка скоріше на мені оженитися, щоб я, нарешті, перестала розбазарювати сімейний бюджет! Мовляв, ми ж все одно вже живемо разом, як сім’я. А якщо ми одружимося, то я відразу розслаблюся, перестану витрачати гроші на манікюр, вії і масаж, і ці всі кошти залишиться вдома
- Ми ще на початку тижня домовилися з мамою про зустріч. Вона на пенсії, скучно одній, та й онуки бабусю люблять, тому й рвуться до неї в гості по-частіше. Олегу у тещі не дуже “весело”, але що поробиш, такий вік, що треба провідувати. Та цього разу він вирішив схитрити. Я з самого ранку бачила “дивину” в квартирі, та вчинки, які він робив далі – просто вивели мене з себе!
- Я живу один, працюю програмістом. Вже напрацював на квартиру, автівку, ось тільки з дівчатами все не складається. Але чого це я, історія ж не про мене. Справа в тому, що є у мене подруга (дружимо з Оксаною ще зі школи). І ось стала вона час від часу мені жалітися, на нововведення на роботі. Я взяв, не подумавши, їй ляпнув “вирішення”, а воно – спрацювало!