fbpx

– Сину, ну хіба так нормальні дружини роблять? Я їй подарунок від усього серця, а вона? Хіба заглядають в зуби дарованому коню? Я завжди знала, що вона тобі не пара. Ось твоя Мирослава і показала справжнє обличчя. Але вирішувати тобі. – Мирося не могла промовити й слова і вже через тиждень таки стояла на пероні з чемоданом, і тримала за руку їх з Василем сина

Ще на самому весіллі Мирося відчула легку неприязнь свекрухи, але не надала цьому значення. Не поділилась і своїми здогадками з чоловіком, бо не хотіла засмучувати його в такий важливий для всіх день.

В той час Василь весело гомонів зі своїми дружбами і зиркав на Миросю.

– Як же мені пощастило! Я закоханий, а моя дружина найкраща і найгарніша дівчина в світі.

Мирослава ніжно підморгувала своєму коханому, навіть в думках в неї не було, що це щастя може розвалитися.

– Люба, можна тебе на хвилинку. Тут так жарко, давай вийдемо на вулицю, – ехидно попросила свекруха. – Не ти доля Василя, і крапка. Запам’ятай, твоє щастя довгим не буде. Я вже до цього прикладу руку.

Мирося ніяк не могла зрозуміти її слів. На перший погляд така хороша жінка, а говорить такі речі, що в голові не вкладаються, до того ж вона лікар – завідуюча відділенням. Може перенервувалась через одруження єдиного сина? В голові крутилось тисячі думок, на які дівчина не знаходила відповіді.

Василю вирішила нічого не розказувати. Тим більше живуть вони окремо, а свекруха приїжджає не часто. Проте кожного разу коли це траплялося, вона не упускала можливості “вколоти” молоду невістку. То їсти не те готує, то в хаті не так прибрано, і таких причіпок завжди знаходилась повна гора.

Мирослава мовчала, бо якось раз натякнула Василю на погане ставлення його матері, так той так вз’ївся, сказав, що його мама вшанована всіма і розумна людина, і в такі “дурниці” він не повірить.

Та мовчала Мирося вже не довго. Того дня був її ювілей. Тридцять років, кругла дата. В сім’ї вже на той час ріс синочок. Запросили ж на святкування і Лідію Митрофанівну. Ще з порога вона поводила себе на диво ввічливо. Мирося розуміла, десь буде “шпилька”. Все виявилось дуже просто.

За столом перший тост говорила вона, свекруха.

– Доню, рідненька, я знаю, як важко тобі тепер, коли у вас є дитинка. Мені на роботі дали хорошу путівку в Одесу в санаторій. Я сама не поїду, для чого мені це, вирішила віддати тобі і Олежику, щоб перед школою оздоровився, та й ти відпочинеш від побутових справ.

– Я не хочу їхати без чоловіка… – дівчина відчувала, що щось тут не так.

Але тут почався справжній цирк. Словом, була вона і невдячна і найгірша дружина на світі.

– Сину, ну хіба так нормальні дружини роблять? Я їй подарунок від усього серця, а вона… Хіба заглядають в зуби дарованому коню? Я завжди знала, що вона тобі не пара, ось твоя Мирослава і показала справжнє обличчя.

Мирося стояла немов вкопана, вона не розуміла, що таке коїться. Але через тиждень таки стояла на пероні з чемоданом, і тримала за руку їх з Василем сина.

В Одесі було сумно без коханого чоловіка, але що поробиш… Василь рідко відповідав на телефонні дзвінки. Все списував на зайнятість.

Не дочекавшись останнього дня в санаторії, Мирослава виріши їхати додому. Поміняла в касі квитки, і нікому нічого не повідомивши, сіла з Олежиком в потяг.

У всіх вікнах їх з Василем квартири горіло світло.

– Дивно, що таке в нас робиться?

Зайшовши в квартиру вона не повірила своїм очам. На кухні сиділи і гостювали її чоловік, свекруха, і дівиця, яка була одягнена в її халат.

Вже потім вона дізналася, що це і був план Лідії Митрофанівни. Зробити так, щоб Василько був захмелілий, і забув свою дружину в обіймах іншої, а саме дочки найкращої подруги Лідії Митрофанівни – Ніни.

Виявляється вони колись домовились, що зроблять все, аби звести своїх дітей, але Василь знайшов мене – невдячну, але жінка не здавалася до останнього.

Коли Василь побачив свою Миросю, йому стало соромно і за себе, а ще більше за свою матір. Того дня він вперше повірив дружині, а не мамі.

На щастя Мирослава пробачила Василя за цю витівку, але сказала, щоб ноги Лідії Митрофанівни в їхньому домі більше не було.

Василь погодився…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – y-lady

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page