fbpx

Сину вже двадцять, тому мені й соромно за нього. Я не здивуюся, якщо мені сусіди будуть на сина жалітися, що їм неприємно з ним в ліфті їхати. Ось я і вирішила провчити Маркіяна. Я протрималася близько двох тижнів, але сьогодні не витримала. Прийшла з роботи і сама почистила йому взуття, попрала і попрасувала одяг на ранок, не можу дозволити вийти з дому брудним і не почищеним, соромно

Моєму сину Маркіяну вже 20 років, він сильний хлопець, розумний, приємний у спілкуванні. Навчається в університеті, не фанат навчання, але стипендію отримує.

Ми з другим чоловіком оплачуємо йому додатково англійську та спортзал. Живе син з нами у трикімнатній квартирі, у нього своя кімната.

Але я вже не витримую дивитися на бардак у його кімнаті, нагадувати йому про те, що душ треба приймати щодня, мити голову, взуття чистити, прати одяг. Навчаю з дитинства, але результату нуль.

Можливо це через те, що навчаю його самостійно. В Маркіяна не було батька, той як тільки дізнався про мій цікавий стан відрікся від нас.

Богдан вчинив підло і пояснював це тим, що не готовий до батьківства. Тоді мені було важко і прийшлося багато працювати, але стало ще важче, коли я дізналася одну новину.

Виявилось, Богдан майже одразу знайшов іншу дівчину з якою швидко створив сім’ю, і вона навіть подарувала йому дитину. Відмінність між мною і нею лише полягала в тому, що в тої батько мав власну фірму з виробництва меблів і міг забезпечити молодятам безбідне життя.

Це мене повністю осунуло, адже я надіялася, що Богдан хоча б після появи на світ сина буде присутнім в його житті, але цього не сталося і я записала себе як матір одиначка. І чесно скажу, вчинила правильно, з того часу Богдан ні разу не цікавився ні сином, ні його долею.

Минув не один важкий рік перш ніж я зустріла Павла. Весь цей час мені приходилося виховувати Маркіяна самотужки, а паралельно працювати. Можливо через це я багато дозволяла сину. Та тепер, схоже, розплачуюся за це

Маркіян може прийти зі спортзалу у п’ятницю, але не сходити в душ до понеділка. Заставляю зробити щось силою, огризатися починає, що сам зі своїми справами розбереться.

Нещодавно пробувала дочекатися, поки зовсім брудом заросте, щоб йому соромно було, але схоже Маркіяну ніколи не стане соромно.

Я протрималася близько двох тижнів, але сьогодні не витримала. Прийшла з роботи і сама почистила йому взуття, попрала і попрасувала одяг на ранок, не можу дозволити вийти з дому брудним і не почищеним, соромно, що люди скажуть.

І знаєте, замість подки чую в свою сторону: “Ну і для чого ти знову сунеш свій ніс до моїх речей? Мені і так добре”.

Не розумію, як бути з дитиною, адже хлопцеві 20 років, а веде себе як дитя.

Може маєте якусь пораду? Що мені робити? Як привчити сина до елементарного?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page