Ситуація у мене була безвихідною, тому я вчора спекла його улюблений тортик і пішла до рідного брата попросити грошей. Але його відповідь Гриші мене дуже розчарувала. Я не уявляю, як можна бути такою людиною, як мій брат!
Якщо коротко, то вчора мій молодший брат Григорій нещодавно показав своє справжнє обличчя. Коли знаєш людину з дитинства, ти добре уявляєш усі її плюси та мінуси. Потім, коли ви вже живете порізно, пам’ять ховає якісь моменти, і ти думаєш, що тепер він уже змінився на краще. Ну, принаймні точно не став гіршим. Еге ж, три рази.
Трохи розповім про себе. Я домогосподарка, живу з чоловіком і сином у двокімнатній квартирі. Фінансове становище не сказати, що жебраки, але досить скрутне. Чоловік працює, але його професія не дозволяє багато заробляти.
Син мій Максим добре закінчив школу і вступав до університету. Навчався до третього курсу і вже зараз подає великі надії. Крім цього, у нього з’явилася дівчина, і у них, схоже, все серйозно. Але річ у тому, що жити з нею у нас вони не можуть, надто тісно. А щоб винайняти квартиру – грошей не вистачає. Дорого, та й подруга його теж студентка.
Ми порадилися з чоловіком, я виступала за те, щоб знайти грошей їм на житло хоча б на рік. Але не вийшло. На роботі прибрали премію та запровадили систему штрафів. Коротше, годин побільшало, а грошей стали платити менше. Зараз ми нічим допомогти дітям не можемо.
Знайомих та друзів у нас небагато. Та й то всі вони вже в тому віці, коли максимум – це піти до якогось закладу разом і пожалітися один одному на життя. Наче від цього комусь стане легше. Але ще маю брата Григорія. Він у нас у місті вважається заможною людиною. Відкрив свою справу, купив квартиру на два поверхи. Там вони з дружиною та дочками і проживають.
Але є у Гриші ще одна нерухомість. Так, малогабаритка для одного чи двох людей, якщо потіснитися. Вони в неї, правда, квартирантів пустили, але я не думаю, що ці гроші для брата щось означають.
Ось я і вирішила сходити до нього, спробувати щастя. Може, пустить племінника з нареченою пожити. А вони б комуналку платили і, може, навіть невеликий ремонт затіяли.
Словом, спекла я тортик улюблений брата і пішла вачора до Гриши та його дружини з такою пропозицією. Рідний племінник, повинен же брат зрозуміти. Зустріла мене його дружина і з порога давай обійматись. Брата покликала, сіли за стіл. Ну я давай йому розповідати про ситуацію, яка склалася. Що немає у нас із чоловіком можливості допомогти рідному синові, ну і так далі.
Григорій довго розмірковував, а потім спитав, на кого вчиться племінник. Ну я й відповіла, що точно професію сама не знаю, але це пов’язано з комп’ютерами. Перспективно, зараз усі туди прагнуть. Та я цьому дуже рада, оскільки в мене чоловік все життя працює руками, а ні грошей, ні здоров’я немає. Хоч син житиме, як людина.
Тоді Григорій відповів, що із житлом він допомогти не може. Не вигідно це йому та й дружина не дозволить. Стабільна копійка, капає за будь-якої погоди. Але потім він запропонував такий варіант.
Мовляв, а як щодо того, щоб племінник його покинув навчання та пішов до нього на виробництво? Робота хоч і фізична руками, але їхні майстри одержують дуже гарні гроші. І на квартиру буде, і на все інше.
Щоб ви розуміли, Григорій займається виготовленням пам’ятників для місць останнього спочинку. Замовляє матеріали, інструменти, має свою бригаду. І так, бізнес його йде добре. Особливо зараз. По квартирі видно, та й автомобіля у них із дружиною два, обидві машини – іномарки.
Але я не просила роботи для сина, я просила допомогти з житлом! Та й знову ж таки це втрата перспектив, син теж працюватиме як батько, руками? Та ще й де! Ніколи мій син такого не робитиме!
Помовчала я тоді трохи, а потім ще раз попросила, може, інший варіант є. Але Гришка відповів, що нічого кращого він запропонувати не зможе. Хіба що платити одразу, як робітникові, а не як учню. Зарплата там направду не маленька, до речі. Але я за те, щоб майбутнє наших дітей мало можливості та потенціал.
Вчора я навіть трохи поплакала, але вже вдома. Сумно було через те, що рідний брат не підтримав, хоча можливості в нього є.
Адже я, як старша сестра, завжди отримувала від батьків за двох. І кричали на мене більше, і в куток ставили. А Гриша був улюбленим синочком. Він цього, мабуть, навіть не пам’ятає.
Отакі вони, ці найрідніші родичі. Здається, знаєш людину. Душу за нього віддаси, а він тобі у відповідь пропонує, щоб син навчання кинув і таким сумним ділом все життя займався.
Більше я в ту хату ні ногою. Нехай там живуть та процвітають, всіх благ. А ми якось самі щось придумаємо. Треба буде – з чоловіком потіснимося. Все ж таки заради дітей живемо, і я не уявляю, як можна бути такою людиною, як мій брат.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
