fbpx

Та ні, тарілку супу мені для мами чоловіка зовсім не шкода, нехай їсть на здоровлячко. Ну й телевізор нехай вона у нас годинами дивиться, а потім ближче до 12 ночі спускається у свою квартиру поверхом нижче. Мене все влаштовує. Я насамперед маю думати про щастя цієї 65-річної жінки, вона ж мені такого чоловіка виховала! Золотого просто. Живемо ми з Тимофієм просто у моїй квартирі

Та ні, тарілку супу мені для мами чоловіка зовсім не шкода, нехай їсть на здоровлячко. Ну й телевізор нехай вона у нас годинами дивиться, а потім ближче до 12 ночі спускається у свою квартиру поверхом нижче.

Мене все влаштовує. Я насамперед маю думати про щастя цієї 65-річної жінки, вона ж мені такого чоловіка виховала! Золотого просто.

Живемо ми з Тимофієм просто у моїй квартирі. І коли він переїхав до мене, Ольга Тарасівна почала у нас проводити усі вечори перед телевізором. Мені спочатку це не особливо заважало і я нічого не мала прости.

Потім народився синочок, за рік я народила доньку. Не можу сказати, що мати чоловіка не допомагала з дітьми. Але вона щовечора була сиділа у мене у вітальні і дивилася телевізор, всі фільми та серіали напам’ять вивчила.

І ще на додаток, за все своє життя вона не навчилася готувати, максиму що може приготувати – це пюре або смажену картоплю, салат простяцький. Борщ за все своє життя жодного разу не варила.

Їла вона в нас, ще й із собою їжу брала, щоб удома потім поїсти. Мені не шкода тарілки супу, але я так утомилася. Усі свята вона у нас, усі вечори теж. Хоч би раз накрила стіл у себе і покликала.

Але Ольга Тарасівна – пані зайнята, вона працює і не встигає. Хоча працює з 9-ї ранку до 16.00. Дітей наших до себе теж бере не часто, якщо візьме за півроку 2 рази – це щастя, і то це тільки на ніч, вранці я дітей забираю. Хоча гуляти з ними іноді виходить.

Дітей балує, купує іграшки, речі. Іноді приносить у наш будинок продукти – сир, яйця, ковбасу, солодощі, – хоча ми їх не потребуємо і я про це її не прошу. А я потім почуваюся у боргу, адже бачу її старання і не можу їй сказати, щоб ходила до нас рідше і дала нам трохи волі від неї.

Чоловік мій проблеми у всьому цьому не бачить. Звичайно, сам він постійно на роботі, а не з мамою час проводжу я. Спільного відпочинку із чоловіком у нас практично немає.

Декілька разів я просила Тимофія поговорити з мамою, щоб вона дітей до себе частіше брала, хоч раз стіл накрила на якесь свято і нас покликала, а не ходила до нас щовечора.

А він відповідає, щоб я сама з нею говорила, раз мені це треба. Мій чоловік вважає, що це я повинна з нею порозумітися. І переконати його, що це наша спільна розмова з нею, а не тільки моя, я не можу. Хоча він кілька разів казав їй, щоб вона ходила менше, але її відповідь – вона не до нас ходить, а до онуків.

Але чомусь відразу після приходу Ольга Тарасівна сідає біля телевізора, хоча в неї вдома він є. І попри все онуки її люблять. Але я так утомилася від її присутності в нашому житті!

Хочу уточнити ще раз, що живемо ми з чоловіком у моїй квартирі, яка дісталася мені від мами, яка давно на небесах, у тата інший шлюб.

Свекруха я свою поважаю і дружу з нею, але що робити в ситуації, яка оце склалася? Я все це тримаю в собі, щоб не образити її, а виходить, що погано мені, постійно порушуються мої особисті кордони, і так вже 8 років!

Дякую, якщо допоможете порадою! Всім добра.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page