fbpx

Та син нам з батьком має руки цілувати, а він взяв, і повернувся до нас спиною. Все, що ми робили, було задля його ж блага, бо на відміну від старшого Андрійка, той ріс розбалуваним. Щоб Владика хоч трохи “до купи” зібрати, ми і відправили його вчитися в кадетське училище. А недавно він його закінчив і відплатив нам так, що хоч стій, хоч падай. Що тепер робити, хто його знає

Та син нам з батьком має руки цілувати, а він взяв, і повернувся до нас спиною. Все, що ми робили, було задля його ж блага, бо на відміну від старшого Андрійка, той ріс розбалуваним. Щоб Владика хоч трохи “до купи” зібрати, ми і відправили його вчитися в кадетське училище. А недавно він його закінчив і відплатив нам так, що хоч стій, хоч падай. Що тепер робити, хто його знає.

Ох і не вдячний наш синок.

Все життя ми з чоловіком Іваном викладали всі свої сили у виховання в наших синів. Перший синок Андрійко був завжди хорошим хлопцем. Він був слухняний, з дитинства мені допомагав.

Потім за три роки появився Владислав, важко він мені дався. Переживали дуже, чи буде жити. Нам навіть лікарі казали, щоб ми похрестили, бо шансів мало. Але, слава Богу, все обійшлося. Можливо, через це трішки і моє ставлення до Владика було добрішим і м’якшим.

В результаті того Андрій виріс чемним, спокійним хлопцем, завжди допомагав. А от Владик такий, що поки допросишся, то легше самій зробити, так і ще не все робити хоче, часто огризається.

Влад був дуже активною дитиною, тож ми віддали його на футбол і заняття з важкої атлетики.

Завдяки тому Влад мав добру фізичну форму, але зовсім не хотів вчитися. Андрій же навпаки, мав чудову пам’ять, займався шахматами і складав кубик Рубика.

Саме тому Андрій вчився до 11 і успішно вступив в університет.

Влад ж зовсім не хотів вчитися, в нього було багато друзів. Тож йому було не до навчання. Ми порадилися з Іваном і вирішили відправити Влада у кадецьке училище. Добре, що раніше ми віддавали сина на спортивні секції тому Влад успішно вступив до училища.

Звичайно, йому було важко, незвично вставати о 6. і загалом жити в цьому училищі. Там дуже суворо ставилися до учнів, якщо ти не зробив домашнє, або чогось не вивчив, то тебе не відпускали додому.

Спочатку Влад був задоволений, адже він добре потоваришував з дітьми, але потім синок почав жалітися на суворість командування.

Оскільки телефон давали там тільки на годину, то з Владом ми не часто спілкувалися.

Після закінчення навчання, яке нам далося дуже важко, перед Владом відкрилися всі дороги.

Читайте також: Я бачила, що невістка крутиться і не сміє сказати про гроші, але я вирішила зробитись “дивною”, ніби нічого не розумію. Я законсервувала і собі і їм тих огірків. Вже на перший час буде. Настя про гроші мовчала. А десь за тиждень мене набрала сваха. – Ви совісті не маєте зовсім. Та діти мають кредити платити, а ви з них ще гроші взяли. – Щоб ви розуміли, кредити вони взяли на –  IPhone, бо вирішили собі на день закоханих такий подарунок зробити. То хіба була така велика в них потреба?

Ні, я нічого не кажу, він став хорошим, слухняним. Але і ставлення його до нас змінилося.

Після повернення з кадетського училища Влад став суворим, злим і невдячним. Ми стільки в нього вклали, а він навіть дякую не сказав. Тільки і звинувачував в тому, що ми його заснули туди і пішли проти його волі.

Навіть не знаю, як йому показати, що ми все тільки для нього робимо, на його благо.

Як пояснити сину, що за все, що ми для нього робимо, він повинен нам бути вдячний, а не навпаки.

Що б ви порекомендували нам в такому випадку.

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page