Та все село Марто, знає, що ти своїх дівчат заміж видаєш за першого ліпшого тільки тому, що сама не даєш ради їх виховувати!, – гомоніли кругом сусіди. І лише одна я знала правду. Я коли вчетверте сказала чоловіку, що при надії, він був щасливий, але до дня “Х” так жодного разу і не спитав, хто буде. А коли на світ знову з’явилася донечка, сказав: “Іншого я й не очікував!”, і закружляв мене на руках.
Марта почала зітхати, дивлячись на тортик, на якому красується свічечка з цифрою сорок. Вона ж казала дочкам, що сорок років ніхто не святкує. Але вони не послухали. Всі повторювали: “Ми і не плануємо, просто чаю вип’ємо”.
Яка різниця, яка циферка на тортику? Марта все одно не відзначала б. Адже рік тому вона провела в останню путь чоловіка. Все було чудово, мир-дружба-балалайка, діти росли. Коли на світ з’явилась друга дочка, чоловік вигукував під вікнами: потрібно наступного разу за сином піти!
І втретє вона подарувала йому дочку. Чоловік радий був тому, що в нього вдома бабине царство. Він любив їх усіх. В дружині душі не чув. Марті було 32 роки, коли вона зрозуміла, що при надії вчетверте. Чоловік не став нічого пророкувати і просто чекав. А як знову сказали, що буде дочка. Навіть не здивувався.
І любив він усіх їх до безумства, доки не занедужав і не зліг. Не зміг підвестися. Марта була сама не своя від горя. Вона репетувала, ревла, скиглила. Діти намагалися її заспокоїти. Тільки життя продовжується далі. Марта ходила на роботу, дбала про дочок. Старші навчалися у технікумі, молодші у школі. І ось найстарша хлопця знайшла. Марта просила, щоб та привела його для знайомства.
На вихідні Марта приготувала вечерю і почала чекати доньку та її нареченого. Молодій людині було 22 роки. Марта прийшла до висновку, що він позитивний, порядний. Мати схвалила їхні стосунки. Богданка була щаслива, що мати її благословила. Так відгуляли перше весілля. Ледве наскребла мати грошей на торжество. Довелося на другу роботу влаштуватися. Адже усі діти на ній.
Теща раділа весіллю, називала зятя синочком. Минув рік і друга дочка вирішила вийти заміж. Мати нічого проти не мала. Відгуляли ще одне весілля. Кузина тоді сказала ще, що мати дівчат заміж випихає, неначе тягар.
– Не тягар вони мені, але й складно одній чотирьох тягнути. Так що навряд чи мене є за що засуджувати.
Ще одна донька вийшла заміж за 5 років. І всіх своїх зятів Марта приймала, оберігала, зустрічала та пригощала. Але за очі рідня все одно натякала, що спеціально мати дочок раніше заміж випхала, щоб долю свою полегшити.
Але хто й що може розуміти? Хто залишався один із чотирма дітьми на руках? Нікому не забажаєш.
Є у сім’ї Марти така традиція – день тещі святкувати. Цього дня збираються діти, онуки, зяті, дарують їй квіти, накривають столи, вітають тещу та нахвалюють. За все. За добрі слова, за турботу, за порозуміння. А теща млинцями всіх частує.
Загалом офіційно дата припадає на середину осені. І прибула ця традиція з-за кордону. Але в нас уже встигла прижитися.
Стало це свято і для нас національним. А що у цьому поганого? Тільки хороше. Сидять люди, жартують, базікають, чаї ганяють. Хочеться привітати зі святом усіх жінок та тещ! Тих, що колись були матерями. Вночі не досипали і дочок виховували. Хочеться всім побажати здоров’я.
Фото ілюстративне
