Та я після цього “цирку” цілу ніч не спала, але свекруха, зранку, замість того, щоб свого сина “висповідати”, почала у всьому звинувачувати мене. – Хто дітей перед школою омлетами годує? Ти не є відповідальна мама. Краще б за дітьми гляділа, а не чіплялась до мого Дениса. Та він працює, гроші в хату приносить, що ще від нього хотіти? – Тепер так шкодую, що прийняла свекруху в себе дома. Як тільки тепер виперти, хто його знає.
З чоловіком ми одружені вже не перший рік. Виховуємо двох синочків. Живе з нами в будинку ще моя свекруха, в свій час вона часто хворіла, і ми з чоловіком вирішили забрати її до себе у місто.
Спочатку наче ми жили добре, якось лагодили з нею. Та десь через пів року я почала помічати, що моя свекруха сильно почала своєму синочку догоджати.
Зауваження я йому зробити не можу, а якщо на щось зверну увагу чого він не доробив, то вона сама все за нього робить. Раніше ми з чоловіком жили в тандемі.
Оскільки ми обидвоє працюючі, тому всі хатні обов’язки ми розподілили порівну. Бувало навіть і таке, що чоловік мені допомагав готувати, чи робити генеральне прибирання.
Та з появою свекрухи мій чоловік поступово відсторонився від цих обов’язків. Пригадую ці постійні фрази її, що це не чоловіча робота і все таке.
Цього року у мого чоловіка було скорочення на заводі, і йому прийшлось змінити місце роботи.
Влаштувався він у ЖЕК сантехніком. Вже через деякий час я почала помічати, часті нехарактерні запахи від нього. А згодом він дозволяв собі і в дома до вечері – чарочку.
На всі мої заперечення, свекруха говорила, що це нормально для буть-якого мужчини. Її чоловік так колись робив і вона нічого поганого в цьому не бачить.
Та сьогоднішня ніч була не спокійна. Мій чоловік не прийшов додому ночувати, телефон не відповідав. На ранок відправивши дітей до школи, відпросившись з роботи, вирішила йти його шукати.
Та знайшла його на роботі в підсобному приміщенні, вже в більш-менш адекватному стані. На всі мої слова вдома він реагував сміючись, що, ніби, нічого страшного не сталось, ну трохи розслабився після робочого дня, з ким не буває.
Свекруха в цей момент замість підтримати мене, і надоумити свого синочка. Вирішила почитати мені моралі, чим я сьогодні нагодувала дітей перед школою.
Що омлет який я нашвидкоруч приготувала дітям, то не їжа для школярів.
Обидвоє з чоловіком на мене налетіли, що я погана господиня і мама.
– Краще б за дітьми пильнувала, а не чіплялась до чоловіка. Чоловік працює, гроші в хату приносить, що ще від нього хотіти.
Одним словом, я ще й винна у всьому вийшла.
Як мені далі жити? Відчуваю, що моє життя котиться в прірву.
Можливо варто свекрусі вказати на двері? Та переживаю, що знову за серце буде триматись, і я буду винна в тому.
Я наче потрапила в безвихідну ситуацію. Люди добрі, допоможіть мені, як мені діяти в даній ситуації?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!