Чому люди такі жорстокі і готові образити слабкого при будь-якому зручному випадку? Дуже неприємно спостерігати такі ситуації і хочеться просто кричати від безсилля.
Дуже неприємну картину довелося спостерігати моєму другові в одному з аптечних пунктів в місті. Цю історію я хочу розповісти вам. Розповідаю від першої особи, щоб було зрозуміліше.
Одного разу після чергового робочого дня Олег заскочив по дорозі додому в аптеку, щоб купити ліки для дитини.
В аптеці була тільки одна жінка-покупець – старенька бабуся, на вигляд не менше 70 років. Вона стояла біля каси і тримала в руках якусь коробку ліків і дуже уважно її розглядала. А те, що сталося далі, мене не просто засмутило, а скоріше навіть обурило.
Як я зрозумів, у бабусі були проблеми із зором, окулярів при ній не було і вона намагалася з усіх сил прочитати щось на упаковці. Шрифт був дуже маленьким і всі спроби бабусі виявилися марними.
– Дитинко, ну підкажіть мені хоча б колір упаковки цих ліків. Мені лікар сказав, що вони повинні бути в помаранчевій. Але судячи з усього вони в червоній. Напевно все ж вони чимось відрізняються, – благальним голосом звернулася бабуся до фармацевта.
– Я ж вам українською мовою сказала, що інших таких ліків у нас немає. Та й взагалі, цей препарат однаковий в будь-якій упаковці, що ви пристали до мене. Інших таблеток не буває – зрозуміло?, – роздратовано відповіла дівчина на касі.
Я все це чув і поведінка фармацевта мене стала потроху дратувати. А бабуся продовжувала намагатися розібрати, що ж пише на коробці. Потім бабуся додала, що саме помаранчеву упаковку завжди купує і в цій аптеці теж.
– Я дуже за вас рада, але інших ліків у нас немає і не було. Беріть або це, або йдіть собі додому і не затримуйте мені чергу. Вам що зайнятися нічим, ідіть вже, – грубо сказала бабусі фармацевт.
– Та як тобі не соромно, донечко. Невже тобі не шкода старої людини. Я ж повинна розібратися, які ліки беру. Грошей у мене небагато і якщо візьму не те, то на потрібне грошей не залишиться. Пенсія у мене маленька, а ліки дорогі, я не можу грошима розкидатися, – сказала у відповідь фармацевту бабуля.
Я не став чекати подальшого розвитку подій і чергових грубих слів від касирки, а по ній вже було видно, що вона готує не найприємніші слова. Я підійшов до бабусі і запевнив її що я сам особисто принесу їй потрібні ліки з цієї аптеці. Бабуся здивувалася, подякувала і назвала мені свою адресу.
Я пішов додому і зайшов на сайт цієї аптеки. Знайшов потрібні ліки. І дійсно цей препарат випускається в двох різних упаковках – помаранчевій і червоній. Головна відмінність – це дозування, а це дуже важливо.
Я оформив замовлення на те, що в помаранчевій упаковці і став чекати повідомлення, коли його можна буде забрати. Чекати довго не довелося, на наступний день я пішов після роботи забирати ліки. На зміні була все той же фармацевт. Коли вона мене побачила і зрозуміла за чим саме я прийшов, то подивилася так злобно. Але нічого не сказала, віддала мені потрібний препарат прийняла оплату і так ми з нею розійшлися.
Так з препаратом у помаранчевій упаковці я пішов до бабусі, і вона була мені дуже вдячна. Ще й чаєм напоїла і пиріжками нагодувала. Вона була щаслива і не вірила, що я все зробив просто так, просто щоб допомогти.
Звичайно може здатися, що я хвалюся своїм вчинком, але це не так. Просто хочеться розповісти і звернути увагу на поведінку таких людей, як ця дівчина фармацевт. Звідки у людей береться така озлобленість? Адже бабуся не зробила їй нічого поганого, навіщо хамити і ображати її. Щоб самоствердитися на її тлі? Сумно все це і хотілося б вірити, що це всього лише поодинокі випадки.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – cdn.australianageingagenda
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
