fbpx

Так, багато зараз у нашому містечку немісцевих. Два тижні тому йду вулицею і очам не вірю: колишня мого сина йде, Тетяна, з онуком і своїм новим чоловіком. Добряче так при надії. І стоїть, посміхається. Хоча плакати треба з усього того, що відбувається

Так, багато зараз у нашому містечку немісцевих. Два тижні тому йду вулицею і очам не вірю: колишня мого сина йде, Тетяна, з онуком і своїм новим чоловіком. Добряче так при надії!

Жила вона після розлучення з моїм Богданом десь під Києвом. Ну а це переїхала зі своїм новим чоловіком у наше селище. Продала чи залишила на когось квартиру в місті, яку в мого сина відібрала, оселилася тут, у нас, у новобудові. Переїхала, ходить поважна, диттинку другу чекає. Я не засуджую, що виїхали вони до нас, у відносну безпеку. Але все ж.

Таня з усмішкою привіталася:

– Доброго дня, Маріє Федорівно. Добре виглядаєте сьогодні.

І стоїть, посміхається. Хоча плакати треба з усього того, що відбувається.

Один плюс – онук тепер поруч, у гості перші дні сам прибігав. Але Тетяна мені онука без неї бачити заборонила днями оце. Що я зробила такого? Просто з онуком поговорила:

– Бабусю, – Тарасик каже, – а у мами в животику ще один твій онук сидить!

– Ні, Тарасику, ти – мій єдиний онучок, а та дитинка нам з тобою ніхто.

– Ні, бабусю. Ти ж моя бабуся, а він – мій братик, отже ти і його бабуся.

Онук передав, мабуть, розмову своїй матері. Прискакала Тетяна, очі горять:

– Як Вам не соромно, Маріє Федорівно, дитині такі речі казати? Ви вже вибачте, але бачитиметеся з Тарасиком тільки в моїй присутності тепер.

І стоїть, задоволена. Тільки приводу й чекала мене з онуком розлучити. Нічого, вона ще згадає мене. Зараз всім дружними, згуртованими треба бути, а вона.

Звичайно, Тетяна добре влаштувалася – син мій на службі, а вона в квартирі, з чоловіком. У того ще троє дітей від першого шлюбу є, і тут з нею буде, він багатодітний тато.

Ще й чоловіка знайшла, не порівняти з моїм Богданом. Син у мене порядний, все в будинок. Ну, помилився один раз – жінку іншу додому привів, з усіма буває. Їй би, по розумному вчинити – очі заплющити, а вона одразу:

– Забирайся з мого будинку! Негайно. Я подам на розлучення!

А синочок їй ремонт гарний в тій квартирі під Києвом зробив, значить, квартира і його теж була. А вона його виставила, обібравши до нитки, а сама ходить, світиться від щастя.

Та Бог їй суддя. Господи, аби миру нам усім, а ці всі наші людські проблемки – така дрібниця, якшо чесно.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел. Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page