Хочу сказати, що так було завжди – він їм допомагав, але зараз ситуація загострилася. Справа в тому, що у чоловіка зберігається цивільна зарплата, плюс він отримує самі знаєте скільки на передовій. При цьому я з тих грошей нічого не бачу, бо Вадим утримує колишніх дружин, а я викручуюся на свої гроші.
Для життя мені вистачає, але треба ремонт в нашій квартирі, а про це й мови з таким розкладом не може бути. Хоча якби Вадим спрямовував зарплати в родину, я б давно займалася цими питаннями.
У мого чоловіка Вадима до мене було 2 шлюби. Від першого шлюбу – дочка, виховали дівчинку переважно чоловік та його батьки. Колишня дружина поїхала в іншу область і рідко бачилася з дочкою.
Тепер дочка Вероніка підросла і вступила на платне відділення до університету, питання вступу вирішували свекор зі свекрухою, і те, що потрібно буде платити, озвучили Вадиму чолові в останній момент, коли дізналися про провал іспитів з балів і вирішили термінове оформлення на платне відділення.
Отже, за навчання Вероніки платить чоловік. Тепер дитина навчається, а свекри і її мама дають їй гроші на матеріальні витрати, купують подарунки, а Вадиму потім надають рахунки й чеки заднім числом. Дівчинка взагалі не знає, що за все платить тато! Живе вона зараз разом із мамою та її співмешканцем у місті та привозить їм щомісяця певну суму у вигляді зарплати.
Тепер про другу родину. У другої дружини був цей шлюб з Вадимом вже не першим. Жінка живе за рахунок аліментів мого чоловіка, допомоги по втраті годувальника першого чоловіка, при чому отримує аліменти з його дружини. Як там це так вийшло – подробиць не знаю.
Друга дружина Вадима ніколи не працювала. З моїм чоловіком вони народили дитину, яка мала до трьох років групу. Діагноз можуть зняти, якщо дитиною займатися, але мамі вигідно мати щомісячну допомогу від держави!
У результаті – першій дружині платить у вигляді додаткової зарплати за утримання доньки. У другої – шикарні ремонти, життя у своє задоволення, діти часто з бабусею.
Тобто мій чоловік, який зараз отримує зарплату на основній цивільній роботі і зарплату за службу на передовій, віддає 75% зарплати колишнім дружинам і тим дітям!
Я ж плачу за все сама: наші комунальні, кредит, ремонт все-таки затіяла, але дуже скромний, поки що тільки в одній кімнаті. Квартира у моїй власності (оформленням займалася нещодавно, теж на свій заробіток), їжа, одяг.
У мене є також дочка від першого шлюбу Софійка. Доросла. вже, 22 роки. Виросли ми без мого першого чоловіка та його аліментів. Зараз вона навчається і працює, я не можу дозволити їй матеріальну допомогу більше 5 тисяч гривень на місяць. Моя Соня знає ціну грошам, просить дуже рідко і по дрібниці – тисячу гривень переважно, коли їй на щось вже дійсно бракує.
От і скажіть, чи потрібно мені таке сімейне життя? Але ж і самій в чотирьох стінах на старість халишатися не хочеться, все таки Вадим – моя споріднена душа, я його кохаю. Але всі ці обставини заважають нашому щастю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
