Так мене Ірина Ігорівна здивувала. Після розлучення з Вадимом, ще навіть рік не минув, а вона вже надзвонює по три рази на день, щоб я до її синочка повернулася, бо вона собі з ним ради не дає.
– Дітям батько потрібен. Ніякий інший чоловік не замінить рідного тата.
– А чого той рідний тато так з ними і зі мною вчинив? Ви ж його підтримували. Хотіли навіть автівку оплатити, яка наші речі перевозила.
Мені було 29 років, коли я вийшла заміж за Вадима. Чоловік від мене на 5 років старший. Для Вадима це другий шлюб, але дітей в них не було, ось і привело це в кінцевому результаті до розлучення.
Я жила до весілля в своїй квартирі, яка перейшла мені у спадок від бабусі.
Працювала я вчителем англійської мови. Облаштувала квартиру під свій смак. Та після весілля все ж переїхала в будиночок до Вадима.
Всі подруги мені заздрили.
– Ти знала, на що чекала. І автівка в тебе своя і будинок великий. Такого б чоловіка, як твій Вадим, кожна хотіла.
Я продовжувала працювати, поки не пішла у декретну відпустку. Рік за роком в нас народилося два хлопчики: Богданчик і Дмитрик.
Коли молодшому виповнилося три, я вийшла на роботу, але пропрацювала я навіть не два роки.
– Сиди дома і пильнуй дітей. Що я, свою сім’ю не забезпечу, чи що.
Я погодилась з чоловіком, бо дітей і справді потрібно було розвивати, а бабусь, які б були поруч і допомагали, не було.
Також я прийняла рішення свою квартиру здавати в оренду, щоб хоч якісь свої заощадження мати.
Так ми жили десять років.
Я перетворилася на хатню робітницю і кухарку.
Коли я просила чоловіка, щоб дав мені гроші на фарбування чи стрижку в салоні, Вадим говорив, що я і без цього красива.
В той час, як всі мої подруги ходили по салонах краси і театрах, а прала і прасувала чоловіку сорочки і думала, що все правильно роблю. Сім’я ж перш за все.
Якось непомітно Вадим почав пропадати на роботі, а одного дня просто сказав зібрати свої і дітей речі і переїхати в свою квартиру.
– Ти глянь на себе, – говорила мені свекруха, яка ні з того ні з сього постала на нашому порозі, ніби й чекала, коли цей день настане.
– В тебе сивина на скронях виступає, а ти зі шваброю в руках по хаті бігаєш. Та чоловікам подобаються гарні і доглянуті жінки. Правильно зробив. Нема чого триматися за таку, як ти. Ти мені скажи, коли всі речі збереш, я тобі таксі грузове замовлю.
Як тільки ми переїзали з дітьми, в будинок поселилася інша жінка.
Вадим дітям допомагав, але з кожним місяцем все менше.
Я влаштувалась на роботу і почала згадувати, як це не просто готувати і прибирати, а й заробляти гроші.
Пів ставки я мала в школі, а ще додатково вчила дітей дома.
Батьки мої живуть в селі, тому продуктами трішки допомагали. Я змирилася з таким життям, хоча довгий час бачила косі погляди подруг.
– Такого чоловіка профукала…
Десь через дев’ять місяців колишній вже чоловік подзвонив і попросив зустрітися.
Ми запланували зустрітися в кафе поблизу мого будинку.
Скажу відверто, я Вадима не впізнала. Сорочка не випрасувана, мешти брудні.
Краля, на яку він мене поміняв, його покинула. Бізнес почав занепадати, а сам Вадим з цього горя почав заглядати до чарки.
Його мама навіть до нього переїхала, щоб направити сина в хороше русло, але той її слухати не хотів. Ось він і вирішив попросити в мене пробачення і щоб я повернулася в будинок.
– Ми заживемо з дітьми хорошим життям, як колись. Любочка, я все зрозумів. Ти найкраща дружина на світі. Чому тільки не цінував…
Мені стало його шкода, але пробачати цього чоловіка навіть заради дітей, я не могла.
Через тиждень на моєму порозі постала і сама Ірина Ігорівна.
– Ти про дітей подумай. Їм ніякий чоловік рідного батька не замінить. Я вже не молода, і не зможу доглянути за сином. Вадиму дружина потрібна. Ну оступився разок, з ким не буває. Невже ти перекреслиш всі ці роки, що провели разом? Благаю, заради дітей, пробач його.
Пішла Ірина Ігорівна від мене ні з чим.
Я навчилася з дітьми давати собі раду сама. Більше я нікому не дозволю витирати об себе ноги…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
