fbpx

Так, мій Богдан жив у квартирі Лілі, вона їй від бабусі дісталася. Але коли невістка його виставила за поріг, він же нічого з собою не взяв. Дорогі ремонти, його рук справа, я вже мовчу про техніку, меблі. Нехай тепер виховує дітей, це і буде все замість аліментів. Син поїхав на заробітки, і приїжджає рідко, так недавно Ліля в мене з’явилася, зі стопкою документів в руках. Я ледь на ногах встояла

Так, мій Богдан жив у квартирі Лілі, вона їй від бабусі дісталася. Але коли невістка його виставила за поріг, він же нічого з собою не взяв. Дорогі ремонти, його рук справа, я вже мовчу про техніку, меблі. Нехай тепер виховує дітей, це і буде все замість аліментів. Син поїхав на заробітки, і приїжджає рідко, так недавно Ліля в мене з’явилася, зі стопкою документів в руках. Я ледь на ногах встояла.

На сьогоднішній день моєму синові 35 років. Богдан розлучений. Від першого шлюбу залишилися діти. Він пішов від дружини, залишивши Лілі все: ремонт у квартирі, меблі, дорогу техніку.

Тільки коли його дружина виставляла за поріг, то сказала Богдану, що там нічого немає. Назвала його жебраком, ледацюгою і не достойним чоловіком та батьком.

Я не хочу повністю ставати на бік сина. Адже він не має жилки підприємницької, тому й крутиться на різних “шабашках”. Богдан простий роботяга, будівельник. Але не більше. У нього і батько був таким самим. Просто я не за розрахунком заміж виходила. Тож я знала, на що йду.

Зважаючи на його “чарівну” зовнішність, він постійно зраджував мені. Тому ми розлучилися. Я після цього не виходила заміж та просто виховувала сина.

Коли Богдан знайшов собі дружину, то я зрозуміла, що майбутня невістка спробує зробити з нього справжнього генерала. Я їй робила зауваження, намагалася дати зрозуміти, що нічого не вийде. Тільки вона мені не повірила і почала його обробляти. Ось я і мала рацію.

Богдан одружився з цією Лілею. І зробив велику помилку. Згодом вони привели на світ двох діток. Майже рік за роком. Я була здивована. Адже невістка навіть не намагалася працювати. А Богдан один усю сім’ю забезпечував. Мені їм допомогти нічим, бо сама ледве виживаю. А її батьки люди “далекі”. Навіщо відразу двох дітей? Можна ж почекати.

Добре, що хоч у Лілі є своя двокімнатна квартира, що дісталася у спадок від бабусі та дідуся. А більше нічого. У сина спеціальність будівельна. Так що він апріорі не може обіймати високої посади. До того ж молодий та недосвідчений. Вийшло, що вийшло. А потім вони розлучилися. Молодшій дівчинці всього два роки було. Сперечалися постійно через гроші. І Ліля вмить пішла подавати на аліменти.

Син хотів помиритися, але марно. Богдан повернувся до мене. Теж двокімнатна. Хотів заливати свій стан, тільки я заборонила. А потім поїхав на заробітки. До того ж до нього дійшли чутки, що Ліля поміняла його на іншого чоловіка. Цілком багатого і той до неї навіть переїхав. Богдан дуже сердився на дружину. Адже його дівчатка почали називати батьком чужого чоловіка. Це їх так мати налаштувала.

Аліменти Богдан дружині не передавав. То він паспорт посіє, то не розплатяться з ним вчасно, то вигадував відмовки. Я його виправдовувала тим, що він і не зобов’язаний платити тим, хто його і за батька не вважає. Мати виховує їх у не любові до рідного батька. Я намагалася пояснити, що провини дітей тут немає. Тільки він не хоче чути мене. Він був засмучений: “Їй потрібен був бізнесмен? Тож нехай і забезпечує дружину. До того ж, прийшов на все готове. Я навіть ремонт там зробив”.

Через кілька років повної байдужості з боку моєї колишньої невістки, протягом яких вона ігнорувала мої спроби спілкуватися з онуками, ми навіть забули про існування тієї родини. Тільки до мене дійшли чутки, що Ліля розлучилася із тим підприємцем. І він від неї пішов. Швидше за все, від безвиході вона згадала про колишнього чоловіка.

Вона не знайшла його. Тож прийшла до мене підготовлена. У неї був на руках документ, за яким Богдан мав за весь час заплатити їй кругленьку суму аліментів. Я ледь зі стільця не впала. Невістка колишня і заявляє: “Давайте щось вирішувати!”

Я, звичайно ж, розплакалася і погодилася вирішити все мирно. Тільки грошей у мене немає. Вона тоді запропонувала: “У вас є квартира!” Тільки якщо я продам квартиру та куплю однокімнатну, куди син прийде? Та й не вистачить на повноцінну квартиру. Я пробувала відмовити Лілю, тільки вона невблаганна. Боюся, що суд буде на її боці.

І що мені робити? Син не реагує. Каже, що лише так каже, а до суду не піде. Але ж не можу я допустити, щоб його волі позбавили? Це взагалі для мене щось дуже лячне! Доведеться шукати ріелтора.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page