Так ось. Чотирьохкімнатну квартиру свекрухи продали, все там вирішували свекруха, її донечка та багатий зять. Вирішили купити матері меншу однушку, а другу половину грошей віддати моєму чоловікові на квартиру, щоб він нарешті обзавівся своєю нерухомістю. А свекрухина однушка згодом залишиться його сестрі.Свекруха відразу попросила у сина 10 тисяч доларів на ремонт, їй же не вистачить! І люблячий син, тобто мій чоловік, не відмовив. Мені випадково проговорився…
Ми з чоловіком разом вже 17 років. Двоє чудових діток. Почали зустрічатися і майже відразу стали жити разом. Я була студенткою першого курсу, а він уже працював. У обох батьки прості робітники, не було надмірностей ірозкошей в дитинстві. Різниця між нами лише в тому, що він виховувався в повній сім’ї, а мене виховували старша сестра з чоловіком, а моя мама жила окремо, батько з іншою сім’єю – також окремо.
Про власне житлоу нас з чоловіком не могло бути й мови, купити його і зараз багатьом не до снаги, а в ті роки – так тим більше.
Жили то у моєї мами в однокімнатній квартиирі за містом, з бабусею та молодшою сестрою. Спали спочатку на підлозі на кухні, потім на дивані знову ж таки кухні. Періодично ночували у його батьків в місті – від них було швидше і простіше добиратися на навчання і роботу. Там у чоловіка своя кімната. Я до останнього відбрикувалася, щоб не жити з ними, відчуваючи неприязнь майбутньої свекрухи.
Через 4 роки спільного життя, перед весіллям, вже у положенні я все ж переїхала туди. Свекруха не намагалася навіть приховати свого негативу. Можливо, думала, що я не помічаю. Затикала мені рот, говорила неприємні речі і відверто мене ігнорувала. Вона до останнього сподівалася, що ми розбіжимося. І напевно досі тішить себе цією надією… та миразом вже стільки років! Взагалі за її словами я не гідна їхнього сина, батьки в мене ніякі, родина бідна. майже жебрацька. Свекор був у мене найкращий, з ним ми ладнали, він мене любив. З сестрою чоловіка були звичайні відносини.
Я не конфліктувала ні з ким по можливості, адже була вихована з повагою до старших. Терпіла і плакала від образи на свекруху, не розуміючи чим я заслужила таке ставлення.
Настав той день, коли стався-таки конфлікт. Я зібрала речі і поїхала до мами. Майбутній чоловік – зі мною.
Найщасливіший рік ми прожили з моєю мамою, душа в душу! За збігом обставин я вмовила чоловіка переїхати до мого батька, це була батькова ініціатива, він запросив нас, бо якраз розійшовся зі своєю пасією. Тим більше, я не хотіла обмежувати маму – тепер вона спала на дивані на кухні.
До цього дня ми живемо з моїм батьком.
Я не хотіла спілкуватися зі свекрухою, але моя старша сестра вплинула на мене, мовляв це ж мама твого чоловіка! І я продовжувала терпіти це спілкування заради чоловіка. І тільки 3 роки тому я змогла набратися сміливості і почати їй відповідати на “шпильки”, це було дуже складно після стількох років “проковтування”.
Результат був миттєвим – вона стала думати, хоч і через раз, що говорити. Та і я стала старша. сміливіша, образити себе вже не дам.
Вже кілька років як вона жила сама у чотирьохкімнатній квартирі. У них постало питання про покупку однокімнатної квартири, на багато меншої. Я ніколи не лізла в це питання, це не моє. Просто стежила за процесом з боку.
До слова сказати, сестра чоловіка вийшла заміж за гідного, на думку матусі, чоловіка. Тобто – за багатого.
А у сина житла свого досі немає, вже четвертий десяток років… Хоча ми ніколи ні у кого нічого не просили.
Будинок мого батька, можна сказати, заново відновили, після пожежі. Батько пропонував переписати його на мене, я відмахнулася: нехай поки буде, як є. Ми викупили ділянку поруч, у мене в планах поставити там будинок, вже скоріше нашим дітям.
Так ось. Чотирьохкімнатну квартиру свекрухи продали, все там вирішували свекруха, її донечка та багатий зять. Вирішили купити матері меншу однушку, а другу половину грошей віддати моєму чоловікові на квартиру, щоб він нарешті обзавівся своєю нерухомістю. А свекрухина однушка згодом залишиться його сестрі.
Свекруха відразу попросила у сина 10 тисяч доларів на ремонт, їй же не вистачить! І люблячий син, тобто мій чоловік, не відмовив. Мені випадково проговорився.
Потім вони ще у нас грошей просили, та він вже не дав.
У підсумку, сестра попросила у нього ту половину грошей, і він віддав майже всі. А самому на однокімнатну навіть не вистачає! Каже, давай з материні гроші купимо хоча б однокімнатну. своїх трохи додамо. А я не хочу!
Знаєте, я чекала каверзи з боку його родичів. І я чекала такої ситуації, щоб остаточно порвати спілкування, тому що мене пригнічують такі родинні стосунки, я відчуваю себе спустошеною. І для мене це був привід не спілкуватися з ними зовсім. Незабаром мине рік відтоді, як я прекрасно себе відчуваю, бо не підтримую з ними ніяких відносин.
Головне питання у всій цій ситуації – що робити?
Купувати квартиру – я давно чоловікові пропонувала взяти іпотеку, придбати квартиру і не самим жити там, а здавати і накопичувати. Говорила це зі словами: у нас діти! Я не хочу, щоб вони у майбутньому як ми поневірялися.
Не хочу купувати квартиру за свекрушині гроші через те, що основна сума – це його спадок, точніше залишки. І його родичі язиками чесатимуть, яка я корислива, все-таки увірвала шматок! І, само собою, свекруха з’явиться на порозі квартири сина і вказуватиме нам, як жити, і тицятиме, що це вона нас забезпечила житлом…
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!