– Вчора в супермаркеті зіткнулася з колишньою дочкою свекрухи! – сумно розповідає подрузі Лариса. – Я її одразу і не впізнала… Встала в чергу на касу, у мене поливону дарницького і маленька баночка сметани, а попереду – цілий віз делікатесів…
…Стою, роздивляюся… Фрукти заморські, гранати, авокадо, чи щось зелене таке, я його в життя і не пробувала навіть! Балик, виноград, телятина, ікра, пляшка вина, баночки якісь екзотичні… Ну, думаю, тут продуктів – на дві тисячі. Добре люди живуть, не економлять, як ми з Марійкою і Андрійком… Піднімаю очі – ба! Так це Інга! Давно не бачилися, і ще б стільки само не зустрічатися! Мене побачила, очі відвела, заметушилася. Але не привіталася навіть!
– Не любиш ти її! – зітхає подруга.
– А за що мені її любити? За те, що вона сина-ледаря виховала, якому діти не потрібні? Ти знаєш, але ж я і не добилася нічого в плані аліментів! Два роки бігаю за колишнім чоловіком і толку немає. Всі документи є, платити повинен, а не платить і що ти хочеш, те й роби! Не працює і власності у нього ніякої. Пристави тільки руками розводять. А двоє дітей кожен день їсти хочуть, між іншим! А таткові хоч би що. Він геть авокадо з ікрою в будній день жере, виявляється…
…Лариси, два роки тому розлучилася з чоловіком.
– Втомилася від байдужості і ліні! – пояснила вона своє розлучення. – Сім’ї все одно немає. Який сенс зберігати видимість?
Чоловік Лариси в останні роки шлюбу не працював, дітьми не займався, жив своїм життям. Розлучення сприйняв як порятунок, з полегшенням перебравшись з знімною квартири, де вони жили з дружиною і дітьми, під крило до багатої мамі.
Мати його, успішна бізнес-вумен, з самого початку була проти шлюбу сина з Ларисою. Онуків, народжених в цьому шлюбі, вона теж не прийняла, а коли сім’я розпалася, не приховувала своєї радості.
– Чого і слід було очікувати! – з торжеством говорила Інга Володимирівна сумний підсумок.
Розлучені подружжя роз’їхалися кожен до своїх батьків. Колишній чоловік Лариси веде дозвільний спосіб життя: ніде не працює, сидить на шиї багатою мами і «шукає себе», подорожуючи по далеких екзотичних країнах.
Лариса виховує двох дітей, працює медсестрою, бігає ставити уколи на дому в якості підробітку. Мама Лариси вкладає в загальний бюджет свою пенсію і сидить з онуками на лікарняних. При цьому жінки ледве-ледве зводять кінці.
– І де справедливість? – скаржиться Лариса.
– Так подавайте на аліменти на бабцю, на сестру його! – каже Ларисі подруга. – Ось і буде вам справедливість. Багата? Нехай платить онукам, раз синок цього не робить! Нехай допомагає ростити!
– А так можна, чи що? – здивувалася Лариса. – Щось я, скільки живу, такого не чула, щоб свекрухи аліменти онукам платили!
– А я чула! У виняткових випадках можна! – каже подруга. – А у вас випадок якраз винятковий. Батько не платить роками і взяти з нього нічого. Нехай тоді платить бабця! Онуки її! Нехай допомагає ростити…
А ви як вважаєте, чи є у невістки моральне право змусити колишню свекруху утримувати внуків?
Діти ні в чому не винні, вони їсти хочуть, а у бабусі багатої є фінансова можливість допомагати. Нехай розщедрюється! Несправедливо це, коли діти на хлібі і воді, а татусь на ікрі з авокадо?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
