Сашко йшов по вулиці, міцно тримаючи за руку молодшу сестру Альону. Вона не хотіла йти, пхикала. Сеня, зітхнувши, взяв її на руки і пішов далі. Його метою було знайти будинок бабусі, але він там був дуже давно, коли йому було всього п’ять років і то один раз.
Бродили вони ось так, по якогось не знайомим вулицями вже три години. Сильно змерзли, втомилися і дуже хотіли їсти.
Саша просивсестричку, що зараз вони знайдуть будинок бабусі і там вже і зігріются, і поїдять. Але цих умовлянь вистачало на пару хвилин.
Вони вже вп’яте проходили повз одного і того ж магазину, як раптом Арсеній зауважив через вікно жінку схожу на бабусю.
Взявши міцніше за руку сестру, він зайшов в магазин. Підійшов ближче до жінки і як можна ввічливіше запитав, –
– Доброго дня, вас звати Олена Павлівна Гітс?
– Припустимо, – насторожено відповіла жінка.
– А вашого сина звуть Тимофій? – продовжив хлопчик.
– Так діти, що вам від мене потрібно, ви хто? – почала сердитися жінка.
– Я Саша, а це Олена, моя сестра. Наш тато Тимофій Гітс – ваш син і нам нікуди йти, – випалив Саша і втупився в усі очі на Олену Павлівну.
Жінка важко зітхнула, скривилася і сказавши, щоб вони стояли і чекали її біля входу, пішла назад до стелажів.
Сеня бачив, як вона набирає в кошик йогурти, пачку пельменів, якісь печива, молоко і шоколадні цукерки. Коли покупки були оплачені і упаковані, бабуся підійшла до них і наказала йти за нею.
У квартирі їх зустріла купа кішок і три собаки. Значить, вона добра, ось скільки тварин, подумав хлопчик.
Олена Павлівна зварила пельмені, налила їм чаю. Поки вони з Оленою жадібно їли, вона з легким подивом розглядала їх.
Про себе вона думала, дівча-то вилитий Тімоха, а ось хлопчик більше на мою недолугу невістку схожий, хоча волосся світле, як у Тимофія.
Пізніше, коли Олена заснула в залі на дивані, вона покликала Саша на кухню і попросила розповісти, що з ними сталося.
– Мама з татом розлучилися, – став розповідати Саша, – тато поїхав в інше місто, не знаю в яке.
Зараз мама в лікарні, у неї скоро буде новий малюк, а нас тато Семен вигнав.
– Який ще тато Семен? – ошелешено перепитала Олена Павлівна і що значить вигнав?
– Тато Семен, новий чоловік мами, а вигнав, він нам сказав йти погуляти, щоб не заважали йому прибирання робити, а коли ми повернулися, він нам двері не відкрив. Через двері сказав, щоб йшли куди хочемо.
Ми пішли до мами в лікарню, але нас не пустили, сказали, що вже вечір і відвідування закінчені. Тоді я вирішив йти шукати вас, я пам’ятав, в якому районі ви живете, я був один раз у вас.
Олена Павлівна подумала, йому ж тоді років три було!
– Сашунь, а скільки тобі зараз років?
Сашкові сподобалося ласкаве звернення і він поважно відповів – 9 років вже, а Олені скоро 4 буде.
– Що ж мені з вами робити, – пробурмотіла жінка.
Вона поклала Сашка спати поруч із сестрою, а сама пішла шукати контакти Тимофія.
Знайшла його телефон і мейл. Спочатку спробувала зателефонувати, почула лише автовідповідач, але повідомлення все ж залишила. Потім пішла до комп’ютера і написала Тимофію лист з розповіддю про дітей і їх ситуацію.
На наступний день, взявши брата і сестру, Олена Павлівна вирушила до невістки в лікарню.
На вході в палату її зупинив лікар і сказав, що пацієнтці не можна хвилюватися.
Жінка зайшла в палату, побачила невістку, що лежить в ліжку і спокійно читає книгу.
– Добрий день, Ірен! – сказала вона, – як ти себе почуваєш?
Дівчина підняла очі від книги і здивовано відповіла:
– Добре.
Потім вона побачила дітей, і сердитим голосом запитала:
– А ви що тут робите?
Олена Петрівна була здивована такій реакції:
– Ірен, ти не рада своїм дітям?
– Чого мені радіти, якщо вони мене і довели до лікарні, своїми вічними примхами і дурними запитаннями про їхнього таточка, – видала дівчина.
– І що ж нам тепер робити? – запитала Олена Павлівна.
– Так що хочете, те й робіть, хочете собі забирайте, це ж діти вашого синочка. А у мене новий чоловік, нова дитина, нове життя, – відповіла Ірен.
У повному жаху Олена Павлівна вийшла з палати і звалилася на лавочку в коридорі. Дітлахи сіли по боках і обняли її з двох сторін. Жінка теж обняла їх і пригорнула до себе.
Трохи оговтавшись, вони пішли додому.
Там Олена Павлівна виявила лист від сина. Він писав, що зараз перебуває за кордоном в Німеччині і що він не здивований таким поворотом подій. Так само він просив матір дати притулок поки що дітей у себе, поки він не приїде і не вирішить питання з документами.
На наступний день, залишивши дітей вдома, вона знову вирушила в лікарню і зажадала у невістки документи дітей. Ірен тут же подзвонила чоловіку і через півгодини він привіз всі документи в лікарню.
Через два дні діти пішли в школу і дитячий сад, спочатку Олена Павлівна водила їх у колишні заклади, але пізніше впросила невістку забрати документи звідти і перевести їх в інші школи і сад біля будинку Олени Павлівни.
Приблизно через півроку приїхав син Тимофій, привіз трохи грошей, подарунки дітям і попросив Олену Павлівну оформити опіку на дітлахів, на що вона з радістю погодилася.
Так вони і стали жити втрьох, Олена Павлівна і її онуки – Сашко та Олена. Ну і звичайно купа кішок і три собаки.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!