Так. Шпалери обдерті, висять лахміттям. На унітазі новому така тріщина пішла, ой-йой, після того, як я по ньому торохнула чоловіковою гантелею. Плінтуса я майже кругом зірвала, вони ж пластикові, це було не важко. Меблі деякі потрощила. Замість люстр лишила «лампочки Ілліча». Оцінила свою роботу: мені сподобалося. Сподіваюся, свекрусі теж «понравиться»
Побралися ми з чоловіком п’ять років тому, у нас підростає донечка.
На весіллі свекруха урочисто вручила нам ключі від квартири ще своєї бабусі, старющої «двушки», але ми були їй раді: все ж своє окреме житло!
Пожили трохи на знімній квартирі, поки у цій старій робили ремонт. До речі, ремонт повністю зробили на мої збереження і на допомогу моїх батьків.
А от квартиру, як я потім дізналася, свекруха на сина, мого чоловіка, так і не переоформила, тобто фактично це була не наша квартира, а її. Та ми на це не зважали, вкладали в своє гніздечко гроші й сили, тому що ніщо, як кажуть, не віщувало біди.
Зробили собі затишну «цукерочку», всі наші рідні й друзі дивувалися, хвалили наш смак: мовляв, таку «совкову хатину» перетворили на сучасну, з вишуканим смаком облаштовану квартиру.
Майже п’ять років ми в ній щасливо прожили, народилася і підростає донечка.
І ось – грім серед ясненького неба.
Свекрусі моїй – біс в ребро у 53 роки. У них то були зі свекром проблеми, але ніхто не думав, що дійде до розлучення. А тут повернувся у рідне місто її овдовілий однокласник – її шалене перше кохання, як виявилося. Ну і понесло її… Одним словом, подала вона на розлучення з чоловіком.
Та все нічого, нехай би самі розбиралися. Так вона прийшла до нас і дуже чемно заявила, щоб ми вибиралися з її квартири! Мовляв, у її коханого власної нерухомості немає, знімати – дорого та й навіщо, якщо вона, бачте з житлом!
Сказати, що у нас щелепи відвалилися – нічого не сказати. А свекруха попила з нами чай і пішла собі, сказавши на прощання, щоб ми підшукали житло без поспіху, місяць у нас на це є.
Ну, не буду озвучувати, що я про це все і про неї зокрема думаю. Зрозуміло, що на думку спадають самі епітети.
Ситуацію нам допоміг вирішити свекор: він запросив нас до себе у трикімнатну квартиру.
Справа в тому, що ми зараз з чоловіком добре заробляємо, але недавно ми вклалися в трикімнатну квартиру у гарному новому районі нашого міста. Будинок добудовується, а ми платимо розстрочку. Тому віддавати гроші за знімне житло нам зараз ніяк недоречно. Та є на світі справедливість, як виявилося.
Отже, ми поки що до свекра переїдемо на два-три роки, поки виплатимо розстрочку і підзбираємо на ремонт.
Сьогодні наш останній день в цій квартирі. Чоловік на роботі, донечка в садочку, чоловік моєї сестри перевозить до свекра речі і ті меблі, які ми вирішили забрати. Я керую процесом.
На останок я вирішила дещо зробити, план визрів спонтанно. Ви пам’ятаєте, у якому стані нам дісталася ця квартира?.. Та от. Повернемо як належить – в тому самому. Ну, майже.
…Шпалери обдерті, висять лахміттям. На унітазі новому така тріщина пішла, ой-йой, після того, як я по ньому торохнула чоловіковою гантелею. Плінтуса я майже кругом зірвала, вони ж пластикові, це було не важко. Меблі деякі старі потрощила. Замість люстр лишила «лампочки Ілліча».
Оцінила свою роботу: мені сподобалося. Сподіваюся, свекрусі теж «понравиться»…
Чоловіку, мабуть, не сподобається те, що я витворила, але він також дуже ображений на маман, тож, впевнена, буде на моїй стороні.
Живіть і кохайте щасливо, Тамаро Петрівно!
Автор – Олена К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!