fbpx

Так склалося життя, що при живих батьках я була змушена жити з бабусею, але як такої любові вона до мене не проявляла. Коли я переїхала в місто на навчання, то просто видихнула, що нарешті заживу нормально. Та не так все склалося. Я носила під серцем дитя, а батько дитини просто від неї відмовився. Я б не прожила одна з дитиною на орендованій квартирі, тому й повернулася назад до бабусі. – Іншого від тебе я й не очікувала!

Так склалося життя, що при живих батьках я була змушена жити з бабусею, але як такої любові вона до мене не проявляла. Коли я переїхала в місто на навчання, то просто видихнула, що нарешті заживу нормально. Та не так все склалося. Я носила під серцем дитя, а батько дитини просто від неї відмовився. Я б не прожила одна з дитиною на орендованій квартирі, тому й повернулася назад до бабусі. – Іншого від тебе я й не очікувала!

Я й сама не розумію, можливо тому, що не схожа на її родину, та бабуся ніколи мене не любила. Я завжди була найгіршою внучкою. Хоча характер у мене дуже спокійний, я ввічлива, добра і роботяща, завжди слухала старших. Та як би я не старалася догодити бабусі – все було не так. Тоді мені було 5-ть років, і як сьогодні я все пам’ятаю, особливо крик бабусі за що небуть.

А потім я стала підлітком, жила у неї (так склалися обставини), вона приходила з роботи, а я завжди намагалася наготувати поїсти, щоб їй догодити, але, я все одно була погана, тому що зробила щось, в результаті я перестала що-небудь робити, навіть додому приходити, щоб їй не заважати – не попадатись на очі. Мені так вже набридло бути такою дитиною, яка нікому не потрібна.

Минув час і я пішла з дому назовсім. Поїхала вчитися в інше місто. І так слалося, що я носила під серцем дитятко, а мій хлопець дитини не хотів, і мені довелося повернутися додому, до бабусі, так як на орендованій квартирі мені одній з дитинкою буде складно.

І все як завжди, я погана, найгірша. Моєї дитини вона не любить, а мене ніби й не існує. Ми з нею лаємося щодня, і як знайти спільну мову я не знаю, щоб я не зробила, все не так.

У моєї дитини проблеми з шкірою, я купила зволожувач повітря за рекомендацією лікаря, бабуся влаштовує скандали, тому що у неї грибок буде від зволожувача. Я вмію ним користуватися, намагалася їй пояснити, що не буде нічого такого, але мені ніхто не вірить. Дуже прикро.

У неї є дві дочки – моя мама і тітка. Ось дітей тітки вона любить, а я себе відчуваю чужою. Їй сказала, а вона каже, що вони молодші, і тому їх вона любить більше. Але я ж теж була маленька, і до мене такої любові ніколи не було! Вона мені сказала, що всі претензії до батьків, а вона мене любити не зобов’язана.

Ось так і живемо з донечкою. Та молю Бога, щоб ми були здорові, а ці труднощі ми переживемо. Ще все життя попереду. Будемо й ми щасливі. Чого і вам усім бажаю!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page