fbpx

Так сталося, що ми терміново продали однокімнатну квартиру і тимчасово я і син переїхали жити до свекрухи. На сімейній раді було прийнято рішення – чоловік їде на півроку на заробітки, я ж з сином цей час живу у свекрухи, благо, квартира дозволяє. Це почалося через півтора місяці після від’їзду чоловіка

Продали ми квартиру тому, що дуже вигідна трапилася пропозиція, завдяки якій ми значно скоротили суму, якої не вистачало для купівлі двокімнатної квартири, ближче до свекрухи.

Для того щоб скоріше зібрати решту суми і гроші на ремонт, на сімейній раді було прийнято рішення – чоловік їде на півроку на заробітки, я ж з сином цей час живу у свекрухи, благо, квартира дозволяє.

Починалося все добре, вдень я і Галина Іванівна на роботі, дитина – в садку. Їжа, квартплата – навпіл, це була моя ініціатива, не така вже у свекрухи і велика зарплата, і все ж менше, ніж мені знімати квартиру. Квартира у неї двокімнатна, ми з сином в спальні, вона в залі.

Син у нас не галасливий, не балуваний і не розпещений, і ввечері він півгодини перед сном спокійнісінько дивився з бабусею мультики по телевізору. Телевізор в залі, свекруха його включає,  як тільки приходить з роботи і вимикає, коли лягає спати, тобто, ближче до одинадцятої вечора.

Це почалося через півтора місяці після від’їзду чоловіка, тоді, коли я помітила, що син став часто падати, натикатися на речі і мружитися. Звернулися до спеціаліста, виявилося – синдром ледачого ока з ймовірністю короткозорості. Під забороною – телевізор, планшет, телефон. Пов’язка на одне око і гімнастика для іншого, на три місяці.

Начебто нічого критичного, сказала синові, що планшет зламався, телефон йому не цікавий. Але мама чоловіка навідріз відмовилася проводити вечори без телевізора. Він же її заспокоює і нічого страшного, якщо дитина півгодини буде дивитися мультики. Ні мої вмовляння, ні вмовляння чоловіка не допомогли.

Результат – кожен вечір син плаче, бо не розуміє, з якої причини не може піти дивитися мультики з бабусею, адже чує, що телевізор увімкнений. Я теж плакала, тому що мені було шкода малого.

Проплакавши два тижні, стала гуляти з сином на вулиці, поки було тепло, допізна, потім похолодало і ми сиділи в кімнаті до приїзду чоловіка. Гралися, малювали, одним словом, займала його, як могла. Не змогла я тільки пояснити для себе одного: чому для його бабусі телевізор виявився дорожчим за зір онука?..

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page