Так сталося, що з Бердянська ми переїхали на Полтавщину, в Глобино, де живе вся рідня чоловіка.
Орендували собі окреме житло, ні до кого на голову не впали і на утримання не сіли, обоє знайшли роботу.
І тут почалося. Всім Максовим родичам наче медом у нас намазано.
Його мама з татом приїжджають до нас раз на день-два. У чоловіка тут є ще два брати, тепер всі постійно збираються у нас. Особливо його середній брат та його дівчина від нас просто не вилазять.
При чому нас з чоловіком у гості всі його родичі не запрошували ще жодного разу. Мене так втомлюють ці збори у нас, тим паче, невелика однокімнатна квартира, дитина у нас. А висловити їм своє невдоволення не можу, переживаю, подумають, що я зла і негостинна. Але й так жити я не налаштована довгий час!
Макс якось уникає цієї теми, він теж не хоче з ними конфліктувати, говорить, що просто він жив довгий час на великій відстані від родини, от вони і скучили. Мовляв, з часом це само собою припиниться.
А я не знаю, як вже діждатися того часу, чесне слово.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
