fbpx
життєві історії
Так сталося, що з Бердянська ми переїхали на Полтавщину, в Глобино, де живе вся рідня чоловіка. Орендували собі окреме житло, ні до кого на голову не впали і на утримання не сіли, обоє знайшли роботу. І тут почалося

Так сталося, що з Бердянська ми переїхали на Полтавщину, в Глобино, де живе вся рідня чоловіка.

Орендували собі окреме житло, ні до кого на голову не впали і на утримання не сіли, обоє знайшли роботу.

І тут почалося. Всім Максовим родичам наче медом у нас намазано.

Його мама з татом приїжджають до нас раз на день-два. У чоловіка тут є ще два брати, тепер всі постійно збираються у нас. Особливо його середній брат та його дівчина від нас просто не вилазять.

При чому нас з чоловіком  у гості всі його родичі не запрошували ще жодного разу. Мене так втомлюють ці збори у нас, тим паче, невелика однокімнатна квартира, дитина у нас. А висловити їм своє невдоволення не можу, переживаю, подумають, що я зла і негостинна. Але й так жити я не налаштована довгий час!

Макс якось уникає цієї теми, він теж не хоче з ними конфліктувати, говорить, що просто він жив довгий час на великій відстані від родини, от вони і скучили. Мовляв,  з часом це само собою припиниться.

А я не знаю, як вже діждатися того часу, чесне слово.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.