– Так! Увага!, – гучно сказала Руслана, піднявшись з-за столу. – Зараз по черзі кожен буде розповідати, хто чого в житті добився. Почну з себе. Заміж ще не вийшла, десь мій принц забарився, але в бізнесі, на крок попереду від усіх вас. Ірино, давай, не соромся, розкажи, чого змогла досягти ти. – Я не планувала таке говорити, але раз така ситуація – прийшлося!
***
Я працюю майстром манікюру вже більше 3-х років. Мені моя робота подобається і я з упевненістю можу сказати, що “знайшла себе”.
Знайшла те заняття, яке мені до душі. Інакше я не знаю як пояснити той факт, що навіть коли у мене немає клієнтів, я дивлюся навчальні курси по манікюру або відпрацьовую нові дизайни. Ну або пишу про манікюр на своїй сторінці в інстаграмі…
Але є люди, які до моєї роботи ставляться зневажливо.
В кінці травня минулого року ми з однокласниками вирішили зібратися і згадати шкільні часи. Як завжди, буває, збиралося прийти нас близько двадцяти, а прийшло вісім. І прийшла однокласниця, з якою, я, м’яко кажучи, не дуже-то дружила.
Зустріч проходила в кафе. Спочатку, як і годиться, все було цивільно. Сміялися, базікали.
Але через якийсь час дехто моїх “однокласників” вирішив “похвастатися”. Хтось говорив про ті місця, які встиг відвідати, хтось про те, що незабаром збирається купити квартиру.
Я, як людина скромна, намагалася не брати участь в цій беседе. Не тому, що мені нема чого розповісти, а тому що не бачу сенсу мірятися фактами, більшість з яких і перевірити не можна.
Але, на жаль, не завжди виходить відсидітися в “окопі”. І ось та сама однокласниця, яка тільки що розповіла про свої плани отримати другу вищу освіту і що зараз працює разом з мамою в бухгалтерії. Попросила розповісти, чим я займаюся.
Я розповіла про те, що 3 роки тому закінчила коледж. Поки думала чи варто мені продовжувати навчання, в моєму житті з’явився манікюр. Чому я дуже рада.
Я ще не встигла закінчити речення, як моя Руслана зі сміхом запитала:
– Так ти що манікюрниця? І як тобі дихається нігтьовим пилом? – її сміх підтримала, тільки її “подружка-хамелеон”, яка при ній одна людина, а без неї абсолютно протилежна. З часів школи нічого не змінилося.
Я не стала продовжувати розповідь про себе, хоча мене про це просили.
Замість моєї розповіді ми слухали бухгалтера. Вона розповідала, що мама їй скоро віддасть автівку, а собі купить нову. Про те, що зарплата у неї 15 000. Що на особистому фронті у неї справи кепські, і напевно принц на білому коні десь заблукав…
Після зустрічі я прийшла додому. Поцілувала свого молодого чоловіка (вже чоловіка). Ми відкрили сайт з “путівками” і почали вибирати куди полетимо. Коли, питання не стояло, тому що він працює віддалено, а я “манікюрниця” взагалі сама собі робочий графік складаю.
А ще мені пощастило, що моя зарплата, яка значно більше 15 тис гривень, дозволяє мені постійно плюнути на все і змінити обстановку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
