Так вийшло, що до весілля я була не знайома з родиною Влада. Ми жили та працювали в місті, я була тутешньою, жила окремо від батьків. Він був із області, його родичі жили там же у селі. Знайомство мало статися вже на самому весіллі. І майбутня свекруха зі свекром та молодшим сином приїхали за день до самої урочистості.
На ці кілька днів новоспечені родичі зупинилися у моїх батьків. Але негаразди почалися буквально з порога.
Свекруха обурено заявила, що вони були змушені три години труситися в автобусі, щоб до нас доїхати. При цьому натякнула на те, що мої батьки мають машину, на якій її зобов’язані були з комфортом привезти і відвезти назад.
Раніше мамі я говорила, що ми відправили сім’ї чоловіка гроші на таксі, все-таки їхати не близько. Але коли мама запитала, чому родичі не приїхали на таксі, свекруха стиснула губи і пробурмотіла щось на кшталт: «А ви чужих грошей не рахуйте. Те, що мені син дає, я сама вирішу, як витратити».
Нам із батьками залишалося лише переглянутися.
На самому весіллі свекруха теж крутила носом. І це їй не подобалося, і це. Я намагалася з нею не перетинатися, щоб не псувати собі настрій у такий важливий для мене день. Але коли мама Влада взяла слово, щоб вимовити тост, їй удалося мене спантеличити.
– Синку, ти приїхав з нашого села і зміг зачепитися у місті, ми тобою всі пишаємося! І чекаємо, коли ти перевезеш свою сім’ю, нас усіх до себе!
А вранці я дізналася, що свекруха зі своєю свитою поспішно поїхала до села, прихопивши подаровані нам на весілля конверти з готівкою. Я навіть не дізналася, які там суми були.
Влад довго вибачався і обіцяв, що все поверне. Пояснював, що його батьки іноді поводяться дивно, саме тому він так довго не знайомив мене з ними. Я була вражена, як ці люди можуть бути йому родичами. На той момент я була дуже закохана. І навіть подумати не могла, що мій чоловік не сильно відрізняється від своєї сім’ї!
До весілля ми вже жили з Владом окремо від батьків. Жили у невеликій, але досить затишній двокімнатній квартирі, яка належала моєму тату. На весілля батьки передали мені право власності на квартиру, щоб я була повноцінною власницею і почувалася впевнено. Але чоловік сказав, що він не має жодних прав і це його не влаштовує. Я була впевнена в нашому коханні, тому, без сумніву, подарувала йому половину квартири.
Мама Влада почала приїжджати по кілька разів на місяць то зі свекром, то з сином. Іноді гостювали по два тижні. Влад лише заявляв, що це його рідні люди. І нічого такого, що вони «трохи поживуть тут». Адже це тепер і його квартира.
Мама Влада з кожним разом поводилася все вільніше. Якось вона заявила, що оскільки половина квартири належить її сину, вона тут повноправна господиня і може робити, що захоче. Згодом я зрозуміла, що він одружився не зі мною, а з моєю квартирою. Але до весілля я була надто наївна і доірлива, щоб це запідозрити.
Я зібрала речі та з’їхала до батьків. З чоловіком ми розлучилися, квартиру продали та поділили гроші навпіл. Свою половину я віддала батькам і поки що живу в них. Розумію, що мені потрібен час, щоб усе це переварити та залишити в минулому.
Думаю, що гроші Влада у кишені у його мами.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
