fbpx

Так вийшло, що маємо ми родичів в окупованому Криму. На новий рік вирішили зідзвонитися по відеозв’язку. Ви знаєте, давно мені так “весело” не було. Виявляється, англійська мова в них вже не в тренді. Ну-ну, я почекаю

Ви знаєте, давно мені так “весело” не було.

Так вийшло, що маємо ми родичів в окупованому Криму. Ми з чоловіком в 2014 році виїхали з Донецька до Києва, а брат чоловіка, і по сумісництву наш кум, переїхав з дружиною і пасербицею в Крим.

Ми спілкувались до повномасштабного вторгнення нормально, хоча й “погляди” кардинально відрізнялися.

Чоловік при першій же можливості забрав своїх батьків в Київ. Вони жили на підконтрольній Україні території, та після 24 лютого там стало небезпечно.

І ось в новий рік ми були разом і вирішили зідзвонитись з “родичами” по відеозв’язку.

Я в розмову сильно не втручалася, оскільки ще раніше мені сказали, що я бaндеpівка, і вся ця війна через таких як я. До слова напишу, що я родом зі Львова.

Василь, брат мого чоловіка був у Львові на нашому весіллі і прекрасно бачив, які люди тут живуть, тому мені було дивно чути його висловлювання, та розуміючи, що все це пропаганда, дала собі спокій.

І ось сиджу я “за камерою” і слухаю його розмову з батьками і братом. Коли до нього приєдналася Анна, його пасербиця, то наш дідо став її питати, як навчання, чи легко дається англійська мова. ( вона студентка) Колись Анна часто говорила, шо хоче подорожувати світом, тому мова має велике значення.

І ось що почала відповідати Анна батькові мого чоловіка.

(Правда, вона спілкувалася російською)

– Та яка англійська? Для чого вона мені здалася?

Дідо ж наш почав говорити, що для того, щоб краще її вивчити треба практика.

– В Америку треба, на стажування, – усміхаючись сказав дід.

І тут Анну прорвало.

– Яка Америка? Та нізащо я б туди не поїхала. І взагалі, в нас тут англійська вже не в тренді. У нас все змінилося, на перше місце вийшла китайська.

Ну звісно, подумала я про себе, для чого їм англійська мова десь в “глубинці росії”. Ще зовсім трішечки, і прийдеться їм переїхати з “так затишно і по-душевному, в країну ізгой, за яку вони готові все віддати.

Я ледь від сміху не луснула. Ага, китайська. Коли в Крим зайдуть наші ЗСУ мало вам не покажеться. Тайга чи Сибір за вами вже плачуть…

Молю Бога, щоб чим по-швидше ми повернули кожен кусочок нашої землі.

Так і буде! Слава нашим Героям!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page