Так вийшло, що у свої 20 років я і моя родина маємо відмовляти собі багато в чому і утримувати бабусю. Ну куди це годиться? Я студентка, є брат, теж студент першого курсу вишу. Живемо у Вінниці.
Але треба розповісти все спочатку, щоб ви зрозуміли мою проблему і змогли щось порадити. Дідуся по батьковій лінії не стало 12 років тому, з того часу бабуся живе з нами. Тато у сім’ї молодший, у нього є брат і сестра. Усі добре заробляють, їздять на відпочинок закордон щороку.
Але ніхто з них не допомагає матері, тільки мій батько. Ми ж не можемо дозволити собі нікуди з’їздити відпочити, навіть у вихідні, не кажучи вже про закордони. Всю пенсію бабуся віддає молодшій дочці, мовляв, їй потрібніше.
Щодня бабуся влаштовує нам сцени на пустому місці. То на неї не так подивляться, то приготували не те, що вона хоче, то не ту програму дивимося, то ми, не спитавши дозволу, підстриглися чи пофарбувалися з мамою і так далі.
А ще бабуся дзвонить доньці та скаржиться на нас, мовляв ми її виживаємо. Тато працює по 15-17 годин на день, ще по 2-3 години витрачає на дорогу, так потім ще має вислуховувати її нісенітниці.
Бабуся ніколи не працювала, все життя присвятила собі, дітей доглядав її чоловік і батьки – вона сама цим завжди хвалитися полюбляє.
Але тато її все одно жаліє і все прощає їй. На місяць на неї йде щонайменше 10 тисяч гривень, що є суттєвою частиною загальної зарплати нашої сім’ї.
Мені дуже хочеться, щоб всі ми, а особливо батьки, жили краще, але через бабусю це ще не скоро стане можливо. Як на мене, було би правильно, щоб вона не віддавала пенсію моїй тітці, але я не знаю як змінити такий розклад речей.
Ніхто з її інших дітей допомагати не хоче, тільки завжди приїжджають і самі ще просять гроші. А вона їх віддає, бо знає, де в тата гроші лежать – ми самі бачили, бо камерами в квартирі встановили. Як бути у цій ситуації?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
