Так, я вважаю, що це – виправдано. Заради збереження сіменйних стомунків і шлюбу. Нам з чоловіком це пішло на користь. У мене на роботі був хлопець, який завжди мені посміхався, робив компліменти, і мені була приємна його увага. Особливо на контрасті із зневірою і байдужістю вдома.
Це салося кілька років тому. Ми були вже кілька років одружені, але відносини дали тріщину. Ми з чоловіком віддалилися віддалилися один від одного, з’явилося відчуття, що нічого цікавого з нами вже не може відбутися.
У той же самий час у мене на роботі був хлопець, який завжди мені посміхався, робив компліменти, і мені була приємна його увага. Особливо на контрасті із зневірою і байдужістю вдома.
Ми часто перетиналися випадково. То в місті, то в транспорті. А в той період наші зустрічі якось особливо почастішали. Гаряче хвилювання розливалося у мені кожного разу, коли це траплялося, коли зустрічалися наші очі…
Одного разу, ми розговорилися і було схоже, що ми знайомі давно – так багато було спільних тем і інтересів.
Ми почали листуватися, зустічатисям на каву, все більше ділитися і зближуватися. Я стала думати про нього все частіше.
На той момент у нього були складні відносини зі своєю дівчиною, тому далі розмов ми довго нікуди не просувалися, але градус наших листувань незмінно наростав.
Коли ми почали фліртувати з цим хлопцем вже по-справжньому, всередині мене ніби щось спалахнуло.
Якось раз я проходила вузьким офісним коридором, а він виглянув зі свого кабінету і сказав, що йому потрібно мені щось сказати, а сам схопив і обійняв… Ми зустрілися губами.
Він не був одним з тих хлопців, яких я зазвичай собі вибирала раніше. Занадто впевнений в собі, красивий, чарівний, він подобався людям і явно подобався сам собі. З ним я відчувала, що йому потрібно щось більше, ніж просто стосунки. І я знала, що він з тих, хто не піде просто так з відносин, поки не зрозуміє заради чого. І це був виклик для мене, хоча я не хотіла будувати нових відносин. Мені був просто приємний цей флірт.
Я помітила, що почала кокетувати, ретельніше підбирати собі одяг, яскравіше фарбуватися і надягати панчохи.
Добре пам’ятаю, як ми обідали з колегами за великим столом, ми сиділи поруч, і під скатертиною відбувалося те, про що знали лише ми… Ця гра нас розбурхувала, ніби давала ковток свіжого повітря.
Кілька разів нам все-таки вдалося зустрітися. Я відчувала себе абсолютно вільною, і навіть натякнула чоловікові, що у мене є дехто на прикметі. Однак мій кавалер вважав за краще зустрічатися в безлюдних парках на околиці міста. Там ми віддавалися почуттям, базікали і, звичайно, цілувалися. Ми обоє були в захваті один від одного і від нашого секрету.
Вечорами я міркувала, що я в ньому такого знайшла? Занадто худий, різкий і зухвалий, в цілому – нічого особливого і до того ж, повна протилежність моєму чоловікові! Просто хлопець, який в собі впевнений.
Раптово я зрозуміла. Мені подобалося те, що у нього за панциром. Я бачила його реальним: беззахисним, зворушливим. Він боявся. Боявся щось втратити.
Одного ранку я відчула прилив рішучості. Думка про те, що зі мною грають як з кошеням, не давала мені спокою. Що його зупиняло? Інша? А що зупиняло мене? Я завжди досягаю того, чого хочу. Я відчула, що все повинно статися. Він мені реально подобався. Або навіть нереально.
Все сталося в машині. Але досягнувши цієї висоти, ми зрозуміли, що гра закінчилася. Треба було повертатися в реальність. Якось спішно, ніяково і з почуттям «щось не так». Може, він цього не хотів, а може навпаки.
Просто це була наша остання мить, після якої все випарувалося. Начебто хтось вимкнув світло. Його повідомлення зникли. Через пару місяців він змінив роботу і нічого не сказав наостанок. Мені, чесно кажучи, було сумно, але дихати стало якось легше, коли він пішов.
Пройшли роки. Ми з чоловіком вирішили дати нашим відносинам другий шанс, і у нас почався новий етап.
Ми стали ближчими і простішими. За час тієї перерви, що у нас була, ми обидва неначе виросли. Іноді щось з повсякденного життя мені нагадувало про того хлопця. А недавно мені наснився сон про нього. Він взяв мене на руки і ніс кудись, я була щаслива настільки, що коли прокинулася з чоловіком – відчувала себе винуватою, ніби я насправді його знову зрадила.
Що це було зі мною тоді? Сон? Гра? Пригода? Інтрига? Швидше за все, мені просто було цікаво, як далеко це зайде, а, може, і бажання пізнати глибше саму себе.
Я люблю свого чоловіка. Навіть коли він йшов, я завжди знала, що він повернеться. Сьогодні ми з ним одне ціле, і для мене він завжди був, є і буде найближчим, чесним і милим. Не уявляю і більше ніколи не хочу поруч з собою нікого іншого.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
