Так як ми з дружиною вирішили, що хочемо свій дім, клумбочки навколо, щоб діти могли побільше часу на вулиці проводити, я взявся за роботу. Спершу купили ділянку, а потім, крок за кроком – “вибудовувати” свою мрію. Коли до мене приїхав друг, вже була вигнана коробка, але роботи, самі розумієте, непочатий край. – Ой, а ти чого так рано підірвався? Треба було і мене будити, – на третій день сказав Сергій.
***
Є у мене друг один, Сергієм його звуть. Був у нього такий період що працював він відрядженнями, постійно кудись їздив на тиждень, приїжджав додому на пару днів і знову їхав.
Ну як додому, дому то не було, то у одних погостювати зайде, то у інших на пару днів, то до подруги.
І ось до мене якось заїхав. Влітку це було. Ну ласкаво просимо, тим більше давно не бачилися з ним.
Зустрілися, ввечері посиділи на вулиці. Я в цей час будинок будував, і на наступний день Сергій як помічник у мене.
Будинок будуємо з ним, дружина моя нам чай з бутербродами виносить періодично, сили поповнити. Дочка моя тут же з нами, цікаво їй все.
Справа до вечора йде вже, і тут Сергій знову пропонує “посидіти” після “важкого трудового дня”.
Взяв в лапки не випадково, допомоги особливої від нього не було, я один роблю все набагато швидше.
Коли друг зі своїми думками, зі своїм розумінням процесу всього. Тут більше в моральному плані я відійшов від будівництва трохи, відпочив.
Словом, на другий вечір ми знову “посиділи” з ним.
На третій день я прокинувся і пішов справи робити, за мене їх ніхто не зробить. Сергій вийшов до мене на пару годин пізніше зі словами:
– Ти що так рано з ліжка вскочив? Треба було розбудити.
На третій день у мене ентузіазму поменшало від його перебування у нас. Ну гості гостями, хороший гість то який розуміє коли потрібно йти. Ні я не скнара, я гостинна людина!
В цей день було вже без вечірніх посиденьок, міру знати треба.
На наступний, 4й день зловив себе на думці що хочеться вже наодинці з дружиною і донькою побути, втомився від нього.
Він знову запропонував вже зранку сходити до кіоску. Дуже до цього він звик, аж занадто. Хоча молодий хлопець зовсім.
У цей день він все-таки поїхав. Я його завжди радий бачити у своєму домі, але, на деньок, максимум на 2…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!