fbpx

Так як ми з дружиною вирішили, що хочемо свій дім, клумбочки навколо, щоб діти могли побільше часу на вулиці проводити, я взявся за роботу. Спершу купили ділянку, а потім, крок за кроком – “вибудовувати” свою мрію. Коли до мене приїхав друг, вже була вигнана коробка, але роботи, самі розумієте, непочатий край. – Ой, а ти чого так рано підірвався? Треба було і мене будити, – на третій день сказав Сергій

Так як ми з дружиною вирішили, що хочемо свій дім, клумбочки навколо, щоб діти могли побільше часу на вулиці проводити, я взявся за роботу. Спершу купили ділянку, а потім, крок за кроком – “вибудовувати” свою мрію. Коли до мене приїхав друг, вже була вигнана коробка, але роботи, самі розумієте, непочатий край. – Ой, а ти чого так рано підірвався? Треба було і мене будити, – на третій день сказав Сергій.

***

Є у мене друг один, Сергієм його звуть. Був у нього такий період що працював він відрядженнями, постійно кудись їздив на тиждень, приїжджав додому на пару днів і знову їхав.

Ну як додому, дому то не було, то у одних погостювати зайде, то у інших на пару днів, то до подруги.

І ось до мене якось заїхав. Влітку це було. Ну ласкаво просимо, тим більше давно не бачилися з ним.

Зустрілися, ввечері посиділи на вулиці. Я в цей час будинок будував, і на наступний день Сергій як помічник у мене.

Будинок будуємо з ним, дружина моя нам чай з бутербродами виносить періодично, сили поповнити. Дочка моя тут же з нами, цікаво їй все.

Справа до вечора йде вже, і тут Сергій знову пропонує “посидіти” після “важкого трудового дня”.

Взяв в лапки не випадково, допомоги особливої ​​від нього не було, я один роблю все набагато швидше.

Коли друг зі своїми думками, зі своїм розумінням процесу всього. Тут більше в моральному плані я відійшов від будівництва трохи, відпочив.

Словом, на другий вечір ми знову “посиділи” з ним.

На третій день я прокинувся і пішов справи робити, за мене їх ніхто не зробить. Сергій вийшов до мене на пару годин пізніше зі словами:

– Ти що так рано з ліжка вскочив? Треба було розбудити.

На третій день у мене ентузіазму поменшало від його перебування у нас. Ну гості гостями, хороший гість то який розуміє коли потрібно йти. Ні я не скнара, я гостинна людина!

В цей день було вже без вечірніх посиденьок, міру знати треба.

На наступний, 4й день зловив себе на думці що хочеться вже наодинці з дружиною і донькою побути, втомився від нього.

Він знову запропонував вже зранку сходити до кіоску. Дуже до цього він звик, аж занадто. Хоча молодий хлопець зовсім.

У цей день він все-таки поїхав. Я його завжди радий бачити у своєму домі, але, на деньок, максимум на 2…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page