Ми самі з села на Сумщині. Я живу зі своїм чоловіком все життя у приватному будинку, ми виростили двох дітей, сина й дочку. Син у Києві з родино, а моя дочка жила зі своїм чоловіком у нашому ж селі в хаті, яка лишилася від моєї мами.
Ми допомогли дочці й зятю свого часу зробити там ремонт, і все було добре. Жили, працювали, виховували онуків. У сина Тараса одна донечка Соломійка, вони частенько приїздять до нас у гості. А у дочки Каті з зятем аж троє нащадків – два хлопчики, Даня й Рома, і дівчинка Олеся.
а потім нашу родину спіткала велика біда – раптово не стало зятя, дочка залишилася з трьома дітками сама; та, слава богу, є житло, робота, ми допомогами – вона оговталася, життя продовжувалося.
Все змінилося минулого року, після повномасштабного вторгнення. ми самі з чоловіком нікуди не збиралися. хоча небезпека була зовсім поруч. А от Каті випала нагода виїхати з дітками, але не в Європу, а в Єгипет. У неї там знайома живе давно, має свій бізнес. От і запросила мою Катю з онуками, і дочка поїхала.
Я знаю, що Єгипет дуже популярна країна для відпочинку, але самі ми там ніколи не були. Дочка дзвонила, розповідала, що їм все подобається – живуть в місті біля моря, завжди тепло, єгиптяни до українців добрі та привітні.
Але, того, що сталося далі, я й уявити не могла, а тепер не знаю, що робити. Дочка зустріла там нове кохання – Мухамеда,теж, як і вона вдівця з трьома дітьми, хлопчик і дві дівчинки-близнючки. Їхня поява на світ і забрала життя їхньої мами, як Розповіла мені Катя.
Так ось. Зійшлися вони там, дочка переїхала жити в його будинок. Він не вимагає від неї змінювати віру, але вони збираються одружитися! А ще зібралися через тиждень приїхати до нас в село в гості – Мухамед буде у нас просити руки Катерини!
Як дочку від цього відмовити, або хоча б щоб не везла вона його сюди, свого Мухамеда! Що я родичам скажу, сусідам. коли вона його в село привезе з усіма дітьми? Голова йде обертом, а що робити – не уявляю. Як уявлю що вони селом гуляють всі – в голові паморочиться.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя