Ми самі з села на Сумщині. Я живу зі своїм чоловіком все життя у приватному будинку, ми виростили двох дітей, сина й дочку. Син у Києві з родино, а моя дочка жила зі своїм чоловіком у нашому ж селі в хаті, яка лишилася від моєї мами.
Ми допомогли дочці й зятю свого часу зробити там ремонт, і все було добре. Жили, працювали, виховували онуків. У сина Тараса одна донечка Соломійка, вони частенько приїздять до нас у гості. А у дочки Каті з зятем аж троє нащадків – два хлопчики, Даня й Рома, і дівчинка Олеся.
а потім нашу родину спіткала велика біда – раптово не стало зятя, дочка залишилася з трьома дітками сама; та, слава богу, є житло, робота, ми допомогами – вона оговталася, життя продовжувалося.
Все змінилося минулого року, після повномасштабного вторгнення. ми самі з чоловіком нікуди не збиралися. хоча небезпека була зовсім поруч. А от Каті випала нагода виїхати з дітками, але не в Європу, а в Єгипет. У неї там знайома живе давно, має свій бізнес. От і запросила мою Катю з онуками, і дочка поїхала.
Я знаю, що Єгипет дуже популярна країна для відпочинку, але самі ми там ніколи не були. Дочка дзвонила, розповідала, що їм все подобається – живуть в місті біля моря, завжди тепло, єгиптяни до українців добрі та привітні.
Але, того, що сталося далі, я й уявити не могла, а тепер не знаю, що робити. Дочка зустріла там нове кохання – Мухамеда,теж, як і вона вдівця з трьома дітьми, хлопчик і дві дівчинки-близнючки. Їхня поява на світ і забрала життя їхньої мами, як Розповіла мені Катя.
Так ось. Зійшлися вони там, дочка переїхала жити в його будинок. Він не вимагає від неї змінювати віру, але вони збираються одружитися! А ще зібралися через тиждень приїхати до нас в село в гості – Мухамед буде у нас просити руки Катерини!
Як дочку від цього відмовити, або хоча б щоб не везла вона його сюди, свого Мухамеда! Що я родичам скажу, сусідам. коли вона його в село привезе з усіма дітьми? Голова йде обертом, а що робити – не уявляю. Як уявлю що вони селом гуляють всі – в голові паморочиться.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт