Сину Івану вже 28 років, дитинство і юність його пройшло без проблем, був слухняним, дівчатка у нього були, знайомив з нами, я думала він не буде поспішати, але ж ні, я помилилася. Але не в цьому суть.
Одружився, були знайомі 3 місяці, у неї своя квартира, народилася дочка, і почалося: постійно лаються і вона при кожній сварці його виганяє, він йде до нас, живе 1-2 місяці, миряться, знову живуть, хоча розлучилися офіційно, але це не заважає.
Таке їхнє “життя” триває вже 4 роки, я збилася з рахунку, скільки йшов і повертався. З невісткою ми перестали спілкуватися, це просто неможливо. Онука беремо, допомагаємо регулярно. Я розумію, це їхнє життя і вже з трудом змирилася, якби не остання подія.
А сталося ось що. У нас є дочка, його рідна сестричка, у неї весілля, підготовка вже давно, він в курсі, замовляється ресторан, на той час він жив з невісткою.
Він не прийшов до РАЦСу, я дзвоню йому, прошу зі сльозами прийти, не ганьбити нас адже всі ж гості знають, що брат є, що весілля один раз в житті, що ми сім’я. Не прийшов! В мене немає слів, і не лише у мене! Уже 2 місяці не спілкуємося, просто мені важко таке зрозуміти, я його так любила, а тепер щось зламалося всередині, родичі кажуть, що від нього ніхто такого не очікував. Він нам навіть не телефонує.
Що ми зробили не так? Завжди допомагали і від допомоги він ніколи не відмовлявся. Може з ним щось зробили, якісь чари? Я вже й думати не знаю що…
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – story-house
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
