Такі дивні батьки у мого Віті! Це дуже не справедливо, що вони відмовляють нам в житлі. Ми з Віктором разом вже 8 років, старшому синочку 6 років, а зараз мені якраз йти в декрет з молодшим – я при надії, і наступного тижня в декрет. Квартира – майже 70 квадратів, поміститься за бажання могли б. Допомагати грошима вони також не запропонували. Я розумію, що нам ніхто нічого не повинен. Але душею не можу зрозуміти. Якщо до мене прийде дорослий син, та ще й з невісткою при надії і попросить пожити кілька місяців, та хай хоч із американськими їжаками живе! Ще й заощадити допоможемо. І допомагатимемо. Але вони – інші. Зараз ми самі оплачуємо за світло і продукти, щоби мої батьки не витрачалися. І міркуємо, що робити далі. А я не можу пробачити свекрів. Як вони збираються брати на руки онучку, пам’ятаючи та розуміючи, що не пустили її маму на поріг?

Такі дивні батьки у мого Віті! Це дуже не справедливо, що вони відмовляють нам в житлі. Ми з Віктором разом вже 8 років, старшому синочку 6 років, а зараз мені якраз йти в декрет з молодшим – я при надії, і наступного тижня в декрет.

Сім’я мого чоловіка далеко не багата, моя – також. Ми з чоловіком, як побралися, працювали вдень і вночі, щоби взяти іпотеку на житло і оплачувати її. Але до кінця не виплативши за квартиру, ми продали її і вклалися в новобудову

Спочатку хотіли щось купити на вторинному ринку, бо ніде жити буде, поки квартира будується, але на жаль угода зірвалася в останній момент. І ми вклалися в новобуд. Свекруха до того ж була категорично проти вторинного житла.

На той момент мати свекра, бабуся мого Віктора, переїжджає і залишає моїм свекрам двокімнатну квартиру квартиру в центрі міста.

Зараз ми живемо у моїх батьків вже 4 місяці, через пів року ми повинні звільнити квартиру, бо мої батьки виставляють її на продаж і переїжджають в інше місто.

Зараз обговорюємо з батьками чоловіка варіант щодо проживання з ними в бабусиній квартирі. Але у відповідь ми почули, що до себе вони і на 2 місяці не пустять, бо у нас собака та кіт, а також у мене надто важкий характер.

Квартира – майже 70 квадратів, поміститься за бажання могли б. Допомагати грошима вони також не запропонували. Я розумію, що нам ніхто нічого не повинен. Я розумію, що мої очікування не співпали з їхніми бажаннями. Але душею не можу зрозуміти.

Якщо до мене прийде дорослий син, та ще й з невісткою при надії і попросить пожити кілька місяців, та хай хоч із американськими їжаками живе! Як я відмовлю сину? Ще й заощадити допоможемо. І допомагатимемо. Але вони – інші.

Зараз ми самі оплачуємо за світло і продукти, щоби мої батьки не витрачалися. І міркуємо, що робити далі. А я не можу пробачити свекрів. Як вони збираються брати на руки онучку, пам’ятаючи та розуміючи, що не пустили її маму на поріг?

У голові не вкладається. А ви що про це все думаєте, дорогі читачі сайту? Можливо, ласте мені якісь корисні поради, Як вплинути на свекрів. Всім дякую!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com суворо заборонено