fbpx
життєві історії
Такі дивні свекри і прості, як ті п’ятаки. Молодшому сину мої свекри купили квартиру, а моєму чоловіку побажали удачі. Тепер не розуміють, за що той на них образився. Дійсно, з якої б радості, що Тимофію не так? – Я розумію, що ти просиш у позику, але гроші потрібні будуть наступного року, а ви явно не зможете їх віддати. Повір, діти – це дуже дорого, я знаю, – сьорбаючи чай, казала Інга Іванівна. Народилася двійня. На жодному УЗД мені про це не говорили

Такі дивні свекри і прості, як ті п’ятаки. Молодшому сину мої свекри купили квартиру, а моєму чоловіку побажали удачі. Тепер не розуміють, за що той на них образився. Дійсно, з якої б радості, що Тимофію не так?

Мій чоловік Тимофій справедливо образився на батьків, оскільки його молодшому брату Олегу батьки купили квартиру, а нам з ним свого часу побажали удачі. Але свекри надзвонюють мені, тому що впевнені, що це я налаштовую чоловіка проти них. Особливо обриває телефон мама Тимофія Інга Іванівна.

Ми з чоловіком розписалися сім років тому. Свого кута не було, тому орендували квартиру. Збирали на іпотеку, але це виходило у нас так собі. Заробіток був середній, а винаймати житло і одночасно відкладати – проблематично. Але потроху накопичення зростали.

Багато молодих пар в нашій ситуації живуть якийсь час з батьками, але в нашому випадку це був не варіант. У свекрів двушка і молодший син Олег, а зі своїми батьками я давно не спілкувалася, вони у мене були неблагополучні. Отже справлялися ми з Тимофієм своїми силами.

Особливо складно стало, коли дізналися, що я при надії. Дитину ми хотіли, але народжувати в орендованій квартирі не планували. Але вже сталося – значить сталося.

До цього Тимофій допомоги у своїх батьків не просив, але тут така ситуація, що довелося. Але цієї допомоги ми не отримали. Свекри поспівчували, привітали з майбутнім поповненням і побажали удачі в подальшому житті. А грошей вони дати не можуть, тому що брат чоловіка тоді доучувався в школі і збирався вступати.

– Я розумію, що ти просиш у позику, але гроші потрібні будуть наступного року, а ви явно не зможете їх віддати. Повір, діти – це дуже дорого, я знаю. У нас колосальні суми йдуть на репетиторів, – попиваючи чай, розповідала Ігна Іванівна.

Чоловік більше до батьків не звертався. Він влаштувався на другу роботу і вдома з’являвся лише ночувати і то не щодня. Я теж хотіла вийти на другу роботу, але Тимофій категорично заборонив. Але таємно від нього я знайшла собі нескладний підробіток, не великі гроші, але все ж таки.

Грошей на перший внесок не вистачало все одно, хоча накопичили вже значну суму. Але допомогло нещастя – мої батьки допилися. Як сказали лікарі, виною якась підроблена “біленька”. Квартира після них була у плачевному стані, але це був шанс. Ми взяли частину грошей, екстрено зробили ремонт, оплатили борги, купили меблі, тому що все, що там було, довелося викидати, і в’їхали туди.

Це був не найкращий варіант. По-перше, однушка з малесенькою кухнею, по-друге, у мене з цим місцем пов’язано занадто багато важких спогадів, по-третє, Тимофію довелося залишити другу роботу, тому що до нас додому по старій пам’яті постійно барабанили друзяки батьків. Ми жили на першому поверсі і мені було страшно вночі залишатися самій.

Але все-таки це було своє житло, за яке не треба віддавати кілька тисяч щомісяця. Ми з чоловіком вирішили, що поки дитина маленька, місця нам вистачить, а там будемо думати про розширення. Зараз у нас майже всі накопичені гроші пішли на ремонт, меблі та речі для малюка.

Народжувати я поїхала зі спокійною душею. Народилася двійня. На жодному УЗД мені про це не говорили, та й живіт був не надто великий. Лікарі теж були здивовані. Донечки народилися маленькими, не було і двох кіло кожна, але доношеними і здоровеньким.

Чоловік спочатку вирішив, що я його розігрую і так не буває. Поки я лежала в лікарні Тимофій придбав друге ліжечко, подвійну коляску і ще одягу. Коли він зустрічав нас з дочками на виписці, він навіть розплакався від щастя. Свекри на виписку перших онучок не прийшли, привітали по телефону. Меншенький в цей день здавав екзамен, вони були зайняті. Але тоді нам з чоловіком було байдуже.

Свекри напросилися в гості через кілька тижнів. Чоловік з ними не спілкувався з того моменту, як вони відмовилися йому допомогти. Йому було ніколи, він майже засинав на ходу від втоми, а батьки були зайняті молодшим сином. Свекруха помилувалася на внучок, зазначила, що у них її очі і підборіддя свекра. Зустріч пройшла досить напружено, але вже краще, ніж нічого.

Я у взаємини чоловіка з сім’єю не лізла, щоб не опинитися крайньою. Чоловік у мене розумна людина, сам розбереться. Казати і дорікати щось свекрам я взагалі не вважала за можливе, дорослі люди. Промовчала і цього разу.

Потім свекри почали приїжджати частіше, іноді звали нас до себе. Поступово чоловік почав м’якшати, стосунки між ним і батьками потеплішали. Я ж раділа і сподівалася, що все нарешті налагоджується. Але тут прийшла звістка, що Олег вирішив одружитися.

Сама по собі заява нічого особливого не несе. Проблема в іншому – батьки на радощах купили молодшому сину квартиру в подарунок. Чоловік, коли про це дізнався, став похмуріше хмари. Довго мовчав, а коли я запитала, що трапилося, він вибухнув.

– Та вони з народження Олежика в зубах носять. Все для нього, все йому на блюдечку приносять. Як мені допомога потрібна була – удачі і попутного вітру побажали, а як улюбленець вирішив одружитися, так на тобі, милий, квартирку. Я один раз лише попросив допомоги, коли був в безвихідній ситуації, один раз! Але ні, вони відкладали на навчання маленькому. А що я з дружиною при надії можу залишитися без даху над головою, їх не хвилювало! Ось нехай тепер з усіх питань звертаються до улюбленого синочка! У кого вкладали, з того і попит!

Я переконувати Тимофія не збиралася хоча б тому, що була з ним згідна. Навчався чоловік на бюджеті, підробляв завжди, у весілля наше батьки не вкладалися, подарунків сину не робили. А тут ось – ціла квартира. Я теж вважаю це несправедливим.

Тим більше, що просити від нас допомоги батьки чоловіка не забувають. Від мене зараз, ясно, пуття немає, але раніше ми обоє їздили на дачу. Я під чуйним керівництвом свекрухи на городі, а чоловік зі свекром будиночок будували. Останнім часом він їздив сам, дача далеко, з дочками добиратися складно. Та й з ремонтом в квартирі теж ми їм допомагали. Багато всякого було. У відповідь завжди: дякуємо, молодці.

Отже обурення Тимофія я розуміла. Він обірвав будь-який зв’язок з родиною, тому Інга Іванівна дзвонить мені, я її номер в чорний список поки не додавала.

Вона щиро не розуміє, чому син на них образився. Каже, що раніше можливості купити квартиру у них не було просто, а зараз є, нам же з чоловіком не треба вже, ми ж живемо в своїй квартирі.

У перспективі іпотеки ми живемо, накопичили вже багатенько. Наступного року плануємо брати житло і свекруха про це прекрасно знає, але їй зручніше не пам’ятати такі дрібниці.

– Скажи чесно, це ти настроюєш Тимофія проти нас? Тобі так завидно, що у нього нормальна сім’я, а у тебе такого не було? На чужому нещасті щастя не побудуєш, так і запам’ятай!

Ось після цієї останньої розмови і я внесла до чорного списку телефони рідні чоловіка і його матусі також. Дуже зручно шукати причину в інших, не помічаючи своїх помилок. Зовсім самі ми лишилися, але справимося! так навіть краще і надійніше – розраховувати лише на себе. А у них є Олежка.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page