– Такі гроші тратити на оренду житла це необдумано. Але нехай там, я з цим якось та й змирилася. Але те, що твоя Юля і поприбирати сама не може, ну це вже перевершило всі мої очікування. Святославе, спусти свою дружину на землю, бо злетіла вона так високо, що коди прийдеться падати, буде, ой як не приємно, – сказала свекруха ніби то як сину, але щоб чула і я – винуватиця всього цього.
Ми з чоловіком з Вінниці переїхали до Києва. В Вінниці ми також орендували квартиру, так зробили і в Києві. Ми зі Святославом працюємо програмістами. Зарплата в нас дозволяє прискладати і купити собі гарне житло в Києві, але ми з цим не спішимо, бо можливо, переїдемо жити в інше місто, а може навіть і країну. Ми ще не оприділитись де і як хочемо жити.
На даний момент я хочу жити в своє задоволення і в гарному будинку.
Ось ми з чоловіком і орендували котедж з виходом на терасу, де можна відпочити на лежаку чи посмажити шашлик.
Так, котедж хоч і не великий, але дуже красивий і дорогий.
Ми в ньому і живемо і працюємо. Мене все влаштовує, але мою свекруху ні.
Вона ледь змирилася з тим, що ми її річну зарплату “викидаємо” в місяць за квартиру. А тут ще недавно я знайшла собі жіночку, яка два рази в тиждень приїжджає, щоб мені допомогти.
Оля один раз в тиждень прибирає будинок, а другий раз готує нам багато їжі, і ми зі Святославом маємо пару днів спокою з приготуванням, натомість насолоджуємось смачною домашньою їдою.
Свекруха ж почала говорити, що я собі забагато дозволяю, що колись такого не було і що як, не дай Бог, я втрачу роботу, то мені буде дуже важко.
Але з якого дива я маю втратити роботу? Я затребуваний спеціаліст і я краще ці дві годинки в комп’ютері посиджу, ніж буду борщ варити, який смачний ніколи і не виходить, бо я не до цього.
Навіть є така пісня: Є дівчата для роботи, а я для кохання, знайте!
Але моя свекруха живе ще тим життям, де це соромно навіть комусь казати, що до нас приходить жінка і допомагає по дому.
Ми молоді, і живемо так, як нам зручно, але для свекрухи я погана невістка і навіть немає чим подружкам похвалитися, бо я лінива і білоручка.
Як мені бути? Чи є тут такі жінки, які б радувалися, що їм така невістка розумна попалася? Чи підтримуєте ви не мене, а мою свекруху?
І взагалі, чи має вона право вмішуватися в наше життя?
Святослав каже, що мама є мама і треба її вислухати, промовчати і робити своє.
Як скажете ви?
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
