Я взяла заради мами великий кредит в банку, тому що вона сказала, що їй потрібне термінове лікування, питання життя. Я віддала їй гроші, 500 тисяч гривень, а вона на них купила путівку і поїхала відпочивати. А потім зробила ще косметичний ремонт своєї однушки.
Я побачила її фото з відпочинку в соцмережі, мама навіть не приховувала свого вчинку. Вона сказала, що довелося так зробити, а то допомоги від мене не дочекаєшся.
Чомусь моя мама вважає, що відразу ж після заміжжя я почала кататися, як сир у маслі. Стала від мене вимагати значної фінансової допомоги і дуже ображалася, що я її не забезпечую посністю. Я б із задоволенням, та ось тільки мама собі щось придумала, а мої пояснення не слухає.
Я вийшла заміж два роки тому. У чоловіка був свій невеликий бізнес, який вимагав чималих вкладень. Так, він приносив певний дохід, але все відразу пускалося в оборот, вільних грошей не було. Зараз стало трохи краще, але все одно надзвичайних сум, які бачилися мамі, у нас немає.
Ми з Олексієм поставили собі за мету розкрутити цей проект, але без кредитів і великих одноразових вливань зробити це дуже складно. Кредити ми з чоловіком брати не хочемо принципово. Якщо прогоримо, то залишимося хоча б без боргів. Хоч якась розрада.
Зараз, коли справи почали йти краще, ми вирішили перебратися з міської квартири за місто, побудувавши будинок. Тут збіглися бажання і необхідність. Наше справа пов’язана з сільським господарством, тому потрібно бути ближче до землі, так би мовити. Будівництво будинку йде повільно, тому що туди вливаються вільні гроші, а їх не надто багато.
Я зараз в декреті на основній роботі і допомагаю чоловікові займатися бухгалтерією, освоюю просування наших товарів і послуг в інтернеті. Можна було найняти стороннього фахівця, але я вирішила, що краще інвестувати в себе, поки є можливість.
Мама ж і раніше зітхала про якісь дорогі речі, а тепер, коли ми будуємо будинок, взагалі уявила, що ми якісь олігархи. І дуже ображається, що ми їй не допомагаємо. Хоча дуже навіть допомагаємо. Щотижня їжджу і наповнюю їй холодильник продуктами, і не макаронами з АТБ, а м’ясом, рибою, овочами, фруктами, молочкою. Також ми повністю оплачуємо комунальні послуги в її квартирі. Іноді купуємо щось з ліків.
Я намагаюся маму балувати по дрібницях – дарувати хорошу косметику, відправляти в спа, купувати квитки на концерти, але мамі хочеться більше. Вона постійно поводиться так, ніби я на ній економлю щосили. Але я можу сама на манікюр не сходити, а маму туди відправлю. Вона ж вважає за краще думати і жалітися, що її обділяють.
– А он Галині, сусідці, діти шубу/машину/поїздку на курорт подарували, не поскупилися, – ніби ненароком починає мама і вичікувально дивиться на мене…
Ну і що я можу сказати? Молодці. Тільки там троє дітей заможних, а я сама все мамині забаганки перекрити не можу. Про що вже прямо і заявляю. Мама ж на таку заяву ображається – мовляв, я її докоряю, що вона багато вимагає. Вимагає вона і справді багато, але я її не докоряю. Просто пояснюю, що вище голови стрибнути теж не можу. От не пощастило їй – не олігархи ми.
Нещодавно вона зателефонувала мені і якимось потойбічним голосом попросила приїхати. Я зірвалася, як тільки змогла. Мама тим самим голосом розповіла, що була у спеціаліста, їй сказали, що треба термінове лікування, а то жити їй три четверга залишилося. Операція дуже і дуже дорога.
Мене як громом вразило від такої заяви. Я кинулася до мами, пропонувала пройти обстеження в іншій клініці, може, навіть з’їздити за кордон, у нас є знайомий фахівець в Німеччині. Але мама заявила, що вона вже перевірялася і підтвердилося. Потрібне лікування, яке коштує близько півмільйона гривень.
Така цифра мене здивувала. Я, звичайно, була в курсі, що хворіти це дуже дорого, але щоб ось так… Мама пояснила, що це вже з усім, так би мовити, під ключ.
Такої вільної суми у нас з чоловіком не було і найближчим часом не буде.
Але я сказала мамі, що розберуся, і рвонула до чоловіка. Порадившись, ми зрозуміли, що єдиний варіант – взяти кредит. Як би ми не хотіли уникнути кредитів, ситуація не терпить зволікання. Кредит оформили на Олексія, оскільки я в декреті і мені могли не схвалити. Через тиждень гроші були на руках.
Я хотіла сама все оплатити, але мама сказала, що там якась складна система, комусь потрібно віддати готівкою, комусь оплатити за реквізитами, вона сама розбереться. Дуже дякувала і обіцяла повернути по можливості. Та хоч би жива-здорова була, а там розберемося, сказала їй я.
Мама поїхала, обіцяючи дзвонити і писати. Передбачалося, що приблизно на місяць, може більше. Я дуже переживала, бо вона не назвала дати самої операції, взагалі мало інформації дала. Але я себе заспокоювала, що все оплачено, а місяць – це не так і довго, тим більше, мама обіцяла дзвонити і писати по можливості.
Яким же було моє здивування, коли я через два тижні вирішила перевірити мамину квартиру.
Я її ні в чому не підозрювала, просто квартира стоїть порожня, мало що могло трапитися – розкрили, прорвало трубу, залили сусіди… Мама мене про це не просила, але я людина в цьому плані відповідальна.
Відкриваю я двері своїм ключем. Спочатку я побачила, що квартира після ремонту, а потім наткнулася поглядом на мамину розкладену валізу в коридорі. Телевізор розмовляє, світло горить в кімнаті. Я на кухню – а там мама сидить чаї ганяє з якимось чоловіком. Виявилося – підрядчиком. Засмагла така, посвіжіла… Я одразу зайшла в інтернет на мамину сторінку, і все побачила: Мальдіви і моя матуся… Зрозуміло, де у нас тепер проводять життєво необхідні операції.
Німа сцена тривала хвилини чотири. Я зрозуміла, що мене жорстко обдурили. Я мовчала, мама від розгубленості теж. Нічого говорити я не могла, просто вийшла з квартири.
Мама потім писала, надзвонювала, але я спілкуватися з нею не хочу. Такого я прощати не збираюся, таку маніпуляцію собою я не потерплю. І якщо спочатку мамині смс-ки були якимись вибачальними, то тепер вона мало не у відкриту мене звинувачує, що це я її на такі заходи змусила. Я змусила її збрехати мені заради поїздки на курорт і ремонту! Річ у тім, що вона втомилася просити про допомогу і натякати, вирішила ось так викрутитися.
Олексій, якому я все розповіла, тільки жовнами пограв і сказав, що тепер допомагати будемо найнеобхіднішим – доставка продуктів і оплата квартири. Більше ні на що хай не розраховує. Я б і цього її позбавила, але чоловік наполягає на своєму.
Моєї мами не стало під час “лікування”. А ця жінка мені ніхто.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
