fbpx

Тамара Яківна вважає, якщо її син живе зі мною, то ця квартира миттєво стала і його. А нічого, що її купили мені за останні гроші мої батьки? Ось нехай Петро в своєму Тернополі з мамою і зустрічається. До Києва їй нема чого пертися. Щоб побачити онуку, багато не треба: скайп чи вайбер увімкнула, і любуйся, скільки хочеш!

Тамара Яківна вважає, якщо її син живе зі мною, то ця квартира миттєво стала і його. А нічого, що її купили мені за останні гроші мої батьки? Ось нехай Петро в своєму Тернополі з мамою і зустрічається. До Києва їй нема чого пертися. Щоб побачити онуку, багато не треба: скайп чи вайбер увімкнула, і любуйся, скільки хочеш!

– Чоловік поставив мене перед фактом, що його мама зібралася до нас у гості – відвідати онучку, – ділиться тридцятирічна Руслана. – Востаннє вона була у нас на виписці. Я витримала тоді лише тиждень. І то тільки тому, що стримувалася щосили. Але все-таки зірвалася, не витримала… У результаті не спілкувалися понад чотири місяці.

Скоро нашій донечці рік, і ось звістка – до нас знову їде свекруха! Вона вже й квитки взяла, виявляється. А мене просто поставили перед фактом. Свекруха Руслани живе у Тернополі. А сама Руслана з донькою та чоловіком – у Києві. Батьки Руслани купили цю однокімнатну квартиру ще до весілля. Туди дівчина згодом і привела чоловіка. Своєї квартири у Петра немає, лише частка у квартирі матері в Тернополі. Молоді вирішили, що куплять двокімнатну, в іпотеку, але трохи пізніше, коли малеча трохи підросте.

– Ну, куди нам зараз у кредит залазити? Усього один працюючий у домі, – зітхає Руслана. – Ось декрет закінчиться, я на роботу вийду, тоді й щось вирішуватимемо. Цю квартиру почнемо здавати, і, сподіваюся, іпотека сильно не дасться в знаки.

А поки що їм і в цій однокімнатній терпимо. Але коли приїжджає мама Петра, тоді стає дуже складно. Вчотирьох в одній кімнаті! Про готелі Тамара Яківна і чути не хоче. Мовляв, до рідних же приїхала, навіщо до казенного йти? Можна і на підлозі переночувати. За весь час мати Петра була у гостях молодої сім’ї чотири рази, тому для неї спеціально був куплений надувний матрац. І поки не з’явилася дитина, ці приїзди Руслана якось терпіла.

– Все можна було б перетерпіти, але ж вона нав’язує свої поради, і дуже безпардонно! – бідкається Руслана. – Все переставляє у квартирі на свій смак, лізе скрізь. Я потім нічого не можу знайти. Мікрохвильову піч наказала взагалі викинути – шкідлива. Додаткову морозилку, каже, купіть. Щоб було де ягоди заморожувати про запас. Пральну машинку сказала прибрати на кухню, мовляв, місця буде більше у ванній. Ну як так?! Та нехай у своєму Тернополі хоч на голові стоїть, а я сама вирішу, що і де в мене має стояти!

Але Руслана дуже добре вихована, і на всі нав’язливі поради вона просто хитала головою. Але рік тому, коли Руслана тільки-но привела на світ доньку, свекруха вже перейшла всі межі.

– Я, як і всі, після виписки з дитиною на руках, знала тільки теоретично, що і як треба робити. В інтернеті вивчила деякі статті про малюків, подруг питала, які вже дітки мають, – розповідає далі Руслана. – А тут намалювалася бабуся, яка найбільше знає. Вона привела на світ свого сина тридцять років тому, і тепер має навчити невістку. Підгузки одноразові з рук вихоплює, говорить, що не потрібні. Крем викинула, притягла якесь масло. Купай, каже, у відварі череди і маж цією олією.

– Ну, справді. Напевно, багато хто з такою ситуацією стикався.

– Ну ось, притягла ще ганчірки якісь старі. Ще сина її речі! Марлевих підгузків натягла, щоб я використала, а потім кип’ятила. Ну нісенітниця просто! Все мокре. Я їх викинула. І, відсунувши свекруху, почала робити так, як сама вважаю за потрібне. Я – мати.

І свекруха влаштувала грандіозну “бурю”. Свекруха почала вигукувати, що Руслана щось зробить погане з дитину, і вона обов’язково повідомить про це поліклініку та службу опіки. Тоді Петро зібрав мамині речі і провів на вокзал. І не спілкувалися вони вже довгий час. Потім потихеньку відтало. Стали надсилати бабусі фото її онуки. По відео зв’язку милується регулярно. Ну ось що ще треба їй?

– Так ні, їй припертися до нас закортіло! А я сказала чоловікові – я проти, і на цьому крапка! Після таких гостей мені до психіатра треба буде звертатись. А якщо чоловік хоче її побачити – хай оплачує їй готель. Тамара Яківна після вокзалу чайку поп’є, а потім нехай іде на нейтральну територію, там відпочине з дороги. А чоловік розпсихувався. Мовляв, як матері сказати таке? Вона ж найрідніша, і має право у квартирі сина та онуки зупинитися. А я йому відповіла, що їх вона може і має право побачити, але зупинитися вона зібралася в моїй квартирі! А я не хочу її тут бачити.

І тепер молода пара почубилася. І не так через матір Петра, як через слова дружини “моя квартира”.

– Він мені висловив, що у нормальній сім’ї не може бути слів “моя”, “моє”. Має бути тільки “наше”! – ділиться Руслана. – Виходить, ти дорікаєш мені тим, що я живу у твоїй квартирі – сказав мені чоловік. Ну, а я тут не витримала просто! Як зручно вигадав – “наше”! Мої батьки гроші копили, потім вклали в цю квартиру, потім купу грошей віддали на ремонт – то до чого тут ти і твоя мама?! Жодної копійки не вклали в цю квартиру! А я його, бачиш, дорікаю. Я правду кажу!

Чи має рацію чоловік Руслана? Якщо живуть разом і називаються сім’єю, то все має бути спільним? Потрібно забути про всякі “моє” та “твоє”. Ну, а якщо не можеш перестати відокремлювати своє від сімейного, то, може, краще розлучитися?

Або чоловік не правий? Як ви вважаєте?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page