fbpx
життєві історії
Тарас того дня повернувся додому, як ні в чому не бувало. Біля дверей поцілував Іванку, і пройшовши в зал, в наказовому тоні “прогримів”. – Чого стоїш? Невже так важко догадатися, що чоловік хоче кави попити? – Сама того не розуміючи, Іванка почала сміятися. – Тебе майже місяць дома не було, і замість того, щоб спитати як ми з донечкою, ти робиш у всьому винною мене!

Тарас того дня повернувся додому, як ні в чому не бувало. Біля дверей поцілував Іванку, і пройшовши в зал, в наказовому тоні “прогримів”. – Чого стоїш? Невже так важко догадатися, що чоловік хоче кави попити? – Сама того не розуміючи, Іванка почала сміятися. – Тебе майже місяць дома не було, і замість того, щоб спитати як ми з донечкою, ти робиш у всьому винною мене!

Іванка збиралася на прогулянку зі своєю чотиримісячною донькою. За вікном була золотава осінь. Вона планувала погуляти з малям в парку.

Вона одягла свою красуню і спустилася з нею з шостого поверху на перший, так як в їх будинку не було ліфта. Вона залишала коляску внизу, а потім весь час переживала, щоб її  хтось не “прибрав”. Вона ніяк не могла вирішити, як їй краще організувати прогулянки з донькою може краще купити слінг.

Коляска була там, де вона її залишила вчора. Іванка з полегшенням зітхнула, поклала в неї донечку і відправилася в парк.
Поки вони гуляли по паркових алеях дочка задрімала, а Іванка знову занурилася в свої думки і на її очах заблищали сльози

Вона несподівано зрозуміла, що з чимось зіткнулася. Вона витерла сльози і побачила, що вона заїхала на дитячий майданчик, де і зіткнулася з чиєюсь коляскою.- Ой, вибачте мене, будь ласка, це я не подумала і залишила коляску на доріжці, – підбігла до Іванки якась жінка.

Жінка розпливлася в усмішці, але побачивши стан Іванки задала їй питання:

– У вас все добре?

Іванка хотіла відповісти “так” і піти, але несподівано для самої себе розридалася.

– Ну, що сталося, сідай і давай розповідай? – жінка посадила Іванку на лавку обняла і почала гладити по плечах. – Я Наталя, а тебе як звуть?

– Мені так все набридло! Мій чоловік весь час чіпляється з будь-якого приводу, щоб спровокувати суперечку, – крізь сльози сказала Іванка. – А потім він змушує мене просити у нього вибачення за те, що ми полаялися і звинувачує в тому, що це я зробила вдома “бурю”. І я прошу! А куди мені подітися. Потім ми живемо тиждень і знову все повторюється. Якось він пішов від мене на два тижні, а зараз його знову немає вдома вже третій день. Хіба це нормально?

Наталя мовчала і тільки ще міцніше притиснула до себе свою нову знайому. Потім Іванка глибоко зітхнула і заспокоїлася.

– Вибачте мене, будь ласка! Вам за дитиною потрібно дивитися, а ви тут зі мною няньчитеся. Я вам дуже вдячна. Мені зараз стало легше. Вона хотіла встати.

– Почекай, – Наталя посадила Іванку на лавку. – Ти не переживай за мою, за нею старша дочка доглядає. І скільки у вас це вже все триває?

– Після народження дочки почалося… – відповіла Іванка.

– І що ти збираєшся робити?

– Я його сильно люблю і найбільше на світі боюся, що він мене кине.

– А тепер уяви, ти не стала йому телефонувати, і він не повернувся ні через місяць, ні через три. Його більше немає в твоєму житті! Як ти тепер будеш жити?

У цей момент в голові Іванки немов клацнув якийсь перемикач, і вона раптом зовсім ясно уявила цю ситуацію. У цей момент вона зрозуміла, що вона мати, яка несе відповідальність за свою дитину і вона зобов’язана жити далі і якось вибиратися з ситуації, що склалася.

– Я переїду жити до мами, а в свою квартиру пущу квартирантів.

– Чудово! Ну, а далі?

– Подам на розлучення і відразу ж на аліменти.

– Розумниця!

– А потім?

– Коли донечці виповнитися півтора рочки, то повернуся на роботу, а далі буду просто жити! Буду жити далі! Просто жити!

У цей момент їй на душі так легко стало, вона відчула, приплив енергії і почала посміхатися.

– Ясна річ, що ситуація малоприємна. Але, напевно, твій чоловік ніяк не вирішиться взяти на себе відповідальність. Знаєш, як би я вчинила на твоєму місці? Я б не писала йому і не дзвонила. Мені б було цікаво, коли він зважитися повернутися сам? І тільки після цього я викликала б його на розмову.

Після того, як Іванка повернулася додому вона для себе вирішила, що чекає чоловіка місяць і якщо він за цей час не надумає до неї повернутися, то вона переїжджає до матері і починає своє життя будувати заново. Однак чоловік повернувся до неї навіть без попереднього дзвінка.

Він прийшов додому, поцілував Іванку, а потім сказав наказним тоном:

– Кави налий!

Іванка налила кави і покликала його до столу.

– І що? – чоловік запитально подивився на Іванку, але та нічого йому не відповіла. – Ти що, язика проковтнула? Ти думаєш вибачатися?

Несподівано для себе самої Іванка розсміялася.

– Тарасе, ти чого від мене хочеш? Тебе майже місяць не було вдома! Ти зовсім мені нічим не допомагав. Коли донька прихворіла, мені довелося просити сусідку, щоб вона з нею посиділа, коли я в аптеку бігала. І ти чекаєш ще якихось вибачень.

Це ти повинен вибачатися переді мною.

– До матері побіжиш? Іди я нікого не тримаю! – вона говорила, і сама дивувалася своєму спокою і сміливості.

Тарас мовчки помішував каву.

– Ти хочеш, щоб я пішов?

– Ні, я люблю тебе!

– І я тебе і дочку дуже сильно люблю!

Поступово у подружжя все налагодилося. А ще через кілька років вони стали батьками синочка.

Якби Іванка не проговорила все з чоловіком, він і надалі так би чинив.

Не мовчіть!

А що ви скажете на рахунок цієї історії?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page