fbpx

Тарасова мама знайшла йому відповідну дівчину. Він думав, що мама жартує, але це було правдою. Тому ми й вирішили переїхати до матері Тараса. Свекруха навіть не розмовляла зі мною. Коли ми зустічалися у квартирі, вона просто хмикала і йшла. Найцікавіше почалося, коли народився наш син. – Слава Богу! Як добре. Це точно не син мого сина! Дістала гроші з тумбочки і простягла мені зі словами:

Чесно сказати, завжди мріяла про велику сім’ю. Мене виховувала лише бабуся, тому мені хотілося повноцінне сімейство. Коли я познайомилася з Тарасом, то зрозуміла, що він саме той чоловік.

Ми познайомилися в інституті на спільній вечірці. Невдовзі почали зустрічатись. Він був дуже дбайливим та милим. Мені здавалося, що з такою людиною моє життя буде схожим на казку.

Однак на останньому курсі почало відбуватися щось дивне. Тарас часто тікав, посилаючись на якісь термінові справи. Мені здавалося, що наші стосунки починають псуватися. Але я не хотіла його втрачати, тому прямо спитала, в чому справа. Тоді він про все розповів.

Виявилося, що його мама була проти того, щоб він одружився з ким попало. Тому знайшла йому відповідну дівчину. Він думав, що мама жартує, але це було правдою. Коли він сказав, що хоче познайомити мене з нею, вона влаштувала сцену.

Однак мій коханий вирішив не відступати. Він все одно зробив мені пропозицію. Ми одружилися, незважаючи на вічні конфлікти з його матір’ю. Відразу ми жили окремо, але після почалася низка складнощів. Спочатку чоловік потрапив в дорожню пригоду, довелося витратити всі заощадження на лікування. А невдовзі після цього я дізналася, що при надії.

Тому ми й вирішили переїхати до матері Тараса. Адже моя бабуся жила у селі.

Тоді наші суперечки потихеньку вщухли, ми думали, все налагодиться. Але свекруха навіть не розмовляла зі мною. Коли ми зустічалися у квартирі, вона просто хмикала і йшла. Зате раділа, що її синочок тепер живе з нею. Найцікавіше почалося, коли народився наш син.

Коли ми після виписки принесли малюка додому, вона глянула на нього і демонстративно скрикнула:

– Слава Богу! Як добре. Це точно не син мого сина!

У мене пропав дар мови. Такого я навіть від неї не чекала.

Ця історія тривала якийсь час. Вона постійно казала мені, що я народила від іншого. Щоразу у неї були докази. То у дитини ніс із горбинкою, то родимки немає у потрібному місці. Десь два місяці я терпіла. Ми з чоловіком обоє розуміли, що це все вигадки. Але вода камінь точить. Тому я вирішила зробити тест на батьківство, щоб у чоловіка точно не виникло якихось думок.

Звичайно, тест показав, що це його дитина. Тоді свекруха трохи вщухла. Але в мене постійно було відчуття, що вона просто чекає на момент, коли зможе ще щось викинути.

У такій ситуації ми прожили два роки. Мама так само не говорила зі мною, а онука взяла на руки від сили 10 разів. Але я навчилася все це ігнорувати.

А ось кілька місяців тому я дізналася, що знову чекаю на дитину. Ми довго приховували це від мами Тараса. Але таке довго не приховаєш. Коли ми їй сказали, вона влаштувала цілу виставу. Дістала гроші з тумбочки і простягла мені зі словами: «Благаю, досить псувати життя моєму синові. Візьми гроші і сама знаєш, що робити далі».

Її слова зачепили мене за живе. Адже ця жінка тільки те й робить, що руйнує мою мрію про щасливу родину. Для Тараса це також було сильне потрясіння. Тому ми за кілька днів з’їхали, поки її не було вдома.

Свекруха знову влаштувала “театр”. Пише мені тепер постійно, дзвонить, каже, що я вкрала у неї сина. Ми прийняли рішення, що ні я, ні діти більше з нею не спілкуватимемося. Тарас іноді заїжджатиме, але не більше.

Можливо, ми надто радикальні, адже бабуся має право бачити онуків. Але я не хочу руйнувати своє життя через неадекватну жінку. Чи правильно ми робимо, що підкажете?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото  – Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page