Тато мого сина зателефонував напередодні ввечері, попросив сина на день взяти до себе.
Ромчику 7 років, я працюю цього дня – чому б і ні. Вранці дорогою на роботу завезла сина до батька.
Про радість моєї дитини я навіть писати не буду: та ще з вечора стрибав від нетерпіння, чекаючи зустрічі з татом.
І вранці було видно, як він хвилювався: а раптом тато все знову в останній момент скасує? так було вже не раз. Але ні, все пройшло добре. Передала з рук до рук.
Треба сказати, що колишній чоловік сам попросив одягнути Ромчика якомога тепліше. Я, звичайно, могла б і уточнити, але вирішила, що вони гулятимуть вулицею.
Парком прогулятися, по дитячих майданчиках. В результаті одягла я сина не в парадно-вихідний комплект, а в повсякденний: трохи затягані черевики, теплі товсті рукавички не першої свіжості, під утепленими штанами кальсони.
А виявилося, що тато веде дитину в кафе, на святкування дня народження Марічки, племінниці Андрія і ровесниці Ромчика, його кузини. Гм. Невідповідність одягу.
Словом, написав він мені вже з магазину: глянь, мовляв, такі черевики підійдуть? Я відчула себе Алісою у країні казок.
Це ВПЕРШЕ, коли він щось купує дитині за більше, ніж рік! Ще й черевики!
Ось тільки дилема: черевики хороші у нас є, просто ми їх не одягли саме зараз. То що? Бути чи не бути? Далі діалог будувався приблизно такий:
Андрій: ну як, брати такі?
Я: черевики у нас є, а от куртки немає.
Він: і не спекотно в них зараз буде, і ноги не намокнуть.
Я: ну так, але куртку краще.
Потім я вирішила, що дарованому коню в зуби не дивляться. Навіть подякувала колишньому. Тим більше, що на черевиках він не зупинився, а додав рукавички, шапку та светр тонкий. Ну, ви зрозуміли, все, крім куртки. Я дуже здивувалася, незважаючи на те, що все це син має.
Відповідь на цю щедрість підкралася несподівано.
Колишній чоловік збирає чеки для приставів, що він також витрачається на дитину. Він мені коли це сказав, я хотіла стягнути з дитини черевики і засунути їх цьому батькові в п’яту точку.
Якщо ви не зрозуміли, колишній мені не платить аліменти. Жодної копійки за рік! Борг росте, пристави його смикають, а він не ворушиться. А тут ось, додумався, як витратити гроші на сина, щоб ДРУЖИНА КОЛИШНЯ не витратила їх НА СЕБЕ!
Я зла. Слів немає. Купити купу непотрібного нам одягу, аби чеки пред’явити приставу! Я мовчу. Я добра людина, яка все розуміє. Піду зварю баняк борщу для себе, сина і нашої тероборони і охолону.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com
