Тато тоді повернувся з відрядження. Зробивши декілька кроків по квартирі, він без слів став збирати мої і свої речі. Через годину часу ми мовчки їхали в автівці. Я знав цю дорогу, вона вела до бабусі у село. Там тато відразу здав документи в школу, і в мене почалось інше життя. З мамою вони незадовго розлучилися. І ось тепер, коли вона вже зовсім старенька, я повинен її пробачити?
В’ячеслав не дуже гарно ставився до матері. Він з нею не підтримував ніякого спілкування, але коли мама злягла, то вони трохи почали спілкуватися, але на теплі стосунки сина і матері це було взагалі не схоже.
– Мені ніколи не подобалася моя мати, — озвався В’ячеслав. Але кожен думає по-різному.
Мій тато народився в селі і завжди працював на важкій роботі. Його професія – далекобійник. Потім він знайшов мою маму і вони створили сім’ю, а потім на світ з’явився я.
З батьком у нас завжди були чудові стосунки. Коли мені виповнилося чотири роки, то я вже непогано вмів читати, у першому класі я читав швидше за всіх своїх однолітків. У дев’ять років я міг добре грати у шахи і тому я міг би виграти навіть у дорослого у своєму віці. Коли тато їхав у відрядження, то після повернення я завжди біг його зустрічати.
Коли я був у початковій школі і одного разу прийшов додому, то мені в очі впала ощадкнижка на мамине ім’я і була намальована цифра десять тисяч. А на той момент моя мама заробляла не більше ста карбованців на місяць.
Ми жили досить бідно, ледве зводили кінці з кінцями. Після приходу тата з роботи я вирішив, що цю книжку треба показати татові, адже він краще може зрозуміти те, що там написано. Можливо, я навіть не так зрозумів, що там за цифра була.
У той день мама на мене не те слово розсердилася. Тато одразу ж обійняв мене, а мамі сказав, щоб йшла в іншу кімнату.
Буквально через тиждень я знайшов у нашій поштовій скриньці листа від моєї тітки. У листі вона радила мамі привести на світ ще одну дитину, щоб отримувати ще більше грошей, а ще краще було б, якби вона розлучилася з моїм татом цього року. Адже так вона раніше почне отримувати аліменти та жити на них. Того ж дня я знову запропонував татові прочитати вміст листа, але мій тато відмовився, адже це ніби особисте. Але тоді я розповів, що було написано в тому листі.
Одного дня тато повернувся, і просто забрав мене від мами, і повіз до бабусі в село. Там я й продовжував ходити в школу.
Того ж року батьки розлучилися, а мене вирішили залишити з батьком. Тато дуже довго шукав нам житло, тому нам довелося ще один рік пожити з матір’ю та її сестрою. Тато часто їздив у відрядження, а я залишався з цими двома… Вони часто “веселилися”, а потім співали пісні до самого ранку, а я мав після цього йти на уроки.
Після всього цього ми нарешті з батьком поїхали звідти, на той момент мені виповнилося дванадцять років. Я тоді навіть не міг зрозуміти, навіщо все це було мамі, я ж зовсім тут був ні до чого. Мабуть, мама мала зуб на нас обох.
І ось тепер, коли вона вже зовсім старенька, я повинен її любити і поважати?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
