Тато з самого ранку ходив по будинку якийсь задуманий. А після сніданку взяв мене за руку і повів вздовж вулиці. Я знала, що рано чи пізно я повинна буду розказати йому про Володю, але відтягувала цей момент, як могла.
– Мамочко, татку, привіт, – загукала з коридору Варя, – сесія здана чудово!
– Молодчина, – сказала мати, – Батько нас уже на дачі, мабуть, зачекався!
Варя скривилася і відповіла:
– Я сьогодні залишусь у місті. У мене побачення.
– Може скажеш з ким, як хлопця звуть? – спитала мати.
– Не має значення, – таємничо усміхнулася Варя. – я вам потім усе розповім.
– Але ж батько хотів відсвяткувати здачу сесії, – сказала мати, – чи ти забула.
– Я все пам’ятаю, я йому подзвоню, – сказала донька.
– Тараса ця новина засмутить! – подумала Іванка.
Варя спочатку довго з кимось листувалась, потім пішла в душ, одяглася і вискочила з дому навіть не попрощавшись із Іванкою.
– А чому ти одна, де Варя, – спитав чоловік.
– У неї побачення, – сказала Іванка і обійняла чоловіка. – Ти не гнівайся і постарайся зрозуміти, вона сказала, що подзвонить тобі.
– Я вже м’ясо замаринував, думав, усі разом посидимо, відзначимо. – сказав Тарас.
Тарас зробив глибокий вдих і пішов на кухню за каструлею:
Варя та Володя мовчки йшли вздовж вулиці і трималися за руки:
– Ми з батьками цього літа в Грецію збираємося, я навіть трохи вивчив грецьку.
– Я рада за тебе, а ми з батьками цього року нічого не планували, тож я все літо буду на дачі, – відповіла дівчина.
– У тебе ще все життя попереду, – сказав їй Володя.
– Чому ти щоразу нагадуєш про різницю у віці, – сказала Варя.
Закохані зупинилися біля під’їзду, і хлопець хотів обійняти Варю, але дівчина несподівано зателефонували. Вона подивилася на екран і сказала:
– Батько дзвонить, я йому пізніше передзвоню, – вона поклала телефон у сумочку і повернулася в обійми коханого.
– Мені здається, тобі дуже піде рудий колір волосся. – сказав Володя.
– Я подумаю над твоєю пропозицією, – і ухилилася від поцілунку хлопця Варя.
Молоді люди попрощалися, і Варя помчала додому. Як тільки Варя зайшла до квартири, вона відразу ж набрала номер телефону батька.
– Татусю, ти вибач мені, що я тобі не передзвонила, я завтра ж до вас першою електричкою приїду.
– Ти речі збирай, я вже майже поряд із будинком, – сказав батько.
– Біжу! – відповіла Варя.
Потім їй на телефон надійшло повідомлення: “Чекаю біля під’їзду”.
Донька вискочила з під’їзду пригнула до батька в автівку і почала йому захлинаючись розповідати про свого нового хлопця. Потім вона розповіла, що її новий знайомий запропонував їй змінити колір волосся на рудий. Батько запропонував доньці обговорити це питання наступного дня, дівчина погодилася.
Ранок на дачі був чудовий. Варя прокинулася у чудовому настрої. Потім вони всією сім’єю поснідали, і тато запросив доньку прогулятись.
– А ти мене куди ведеш? – Запитала дівчина.
– Ходімо, скоро все дізнаєшся, – відповів батько.
Дочка та батько дійшли до кінця паркану, а потім батько їй сказав:
– Що ти бачиш попереду? – спитав чоловік доньку.
– Паркан, який можна назвати межею нашої ділянки, – відповіла дівчина.
– Ось такий кордон має все. Вдалині летять птахи, а там стоїть дерево, але птах не хоче стати деревом, а дерево птахом. Доню, ти завжди пам’ятай про те, що ти унікальна і другої такої немає у всьому світі і саме тому так важливо залишатися собою. – продовжив батько.
– Я не розумію, що ти хочеш мені це сказати? – розгубилася дівчина.
– Якщо чоловік прагне тебе змінити, як твій хлопець колір твого волосся, то такі стосунки ламаного гроша не коштують. Може це дуже різко, але тобі про це ніхто не скаже, окрім рідних. Для мене дуже важливо, щоби ти це розуміла. Якщо людина любить, то вона ніколи не проситиме змінитися.
– Татку, мені хочеться вдосконалюватися, я хочу стати ідеальною!
– Якщо людина любить, то вона приймає своє кохання таким, яким воно є. Ти ж нічого не хочеш змінити у Володі? – запитав батько дочки.
– Ні! – сумно відповіла Варя. – Я не мудра?
– Ні! Ти в мене дуже розумна дівчинка, просто в тебе ще бракує досвіду.
Батько сперся на паркан і сказав доньці:
– Ти маєш запам’ятати, що якщо тобі під час спілкування з людиною доводиться вибирати слова та продумувати фрази, то ця людина не твоя. – Сказав Тарас.
– А як же в такому разі бути, як дізнатися, що твоя людина? – Запитала Варя.
– З людиною, яка твоя тобі не доведеться підбирати фрази, тобі буде з нею легко, їй не хочеться тебе змінити, ти зможеш з нею бути собою.
Дочка підійшла до батька, обняла його і сказала:
– Татусю, я така вдячна тобі за те, що ти в мене є! Я так тебе люблю!
– І я, дочко, дуже тебе люблю!
Фото ілюстративне
